Семеро військових проходять реабілітацію в Першому добровольчому хірургічному шпиталі

192 військовослужбовці упродовж 2023 року отримали допомогу в Першому добровольчому хірургічному шпиталі, що на Івано-Франківщині. Наразі в медзакладі фізичну та психологічну реабілітацію проходять семеро воїнів.
Переглядів: 597
У шпиталі Роман Івоніч відновлюється і психологічно, зокрема за допомогою окулярів віртуальної реальності.

59-річний гранатометник із Полтави Олександр Головко на позивний Січень відновлюється після мінно-вибухової травми руки, яку отримав у червні 2022 року під час штурму поблизу Лиману. Військовослужбовець воює з перших днів повномасштабного вторгнення, брав участь у боях на Харківському й Донецькому напрямках. У Першому добровольчому хірургічному шпиталі Олександр лікується з 6 січня 2024 року, інформує "Суспільне".

"На Прикарпатті я вперше. Перший раз гори побачив. Знаєте, як воно. Дуже вдячний лікарям, дівчатам. Молодці, неперевершено вони працюють з нами. Я руку не підіймав зовсім. Зараз можу її підіймати, майже вище голови тримається. Це — їхня заслуга. Я навіть не знав, що так можна", — говорить Олександр Головко.

Лікарка фізичної та реабілітаційної медицини Наталія Сенчак розповідає, що для повного відновлення руки Олександра знадобиться щонайменше пів року. Зараз, додає фахівчиня, військовослужбовець може підняти й опустити пляшку кефіру, що вже є прогресом.

Наталія Сенчак говорить, що заняття з реабілітації триває в середньому три години щодня. Спочатку — розминка, потім — лікувальні вправи, опісля — масаж, а між тим — загальні тренування: групові або індивідуальні. Найчастіше лікарка допомагає відновлюватися пацієнтам з мінно-вибуховими травмами рук та ніг, ампутаціями й остеохондрозами.

"Основне правило в реабілітації — це пацієнтоцентричність. Ми завжди контактуємо з пацієнтами, визначаємо основні цілі й мету реабілітації. На цьому вона і побудована: що саме пацієнт хоче, яку функцію відновити, ту ми починаємо відновлювати. Також головним у реабілітації є те, що вона мусить бути постійно", — каже Наталія Сенчак.

Олександр Головко додає: дуже хоче, щоб його побратими також відпочили. Сам боєць після видужання планує повернутися на фронт.

"Починаю розуміти тих хлопців, які перебувають там, тому що я на фронті був постійно, впродовж півтора року, а тут уже почав відвикати від усього, що там відбувається. Але їм дуже потрібна підтримка, всім. Щоб якось поміняти, дати відпочити морально, психологічно", — говорить боєць Олександр Головко.

36-річний водій-стрілець 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ з Івано-Франківщини Роман Івоніч проходить реабілітацію у шпиталі з 13 листопада 2023. У військовослужбовця — захворювання хребта, через яке траплялися напади й чотири місяці довелося ходити з милицею.

"У мене приступи були набагато частіше, а після тривалої реабілітації — покращення, є результати й з психологічного боку, і з фізичного", — говорить воїн.

У шпиталі Роман Івоніч відновлюється і психологічно, зокрема за допомогою окулярів віртуальної реальності для покращення уваги й пам’яті.

"Є певні вправи, наприклад, дихальні для розслаблення. Їх можна багато повторювати, проте, коли це програма, коли це наочно, в ігровій формі, — це завжди краще запам’ятовується", — пояснює психологиня шпиталю Анна Галущак.

Фахівчиня проводить із військовослужбовцями індивідуальні та групові заняття, а також — тренінги з надання самодопомоги. Серед способів реабілітації — настільні ігри, пазли, розмальовки й спеціальна глина. Також пацієнтів возять у гори, музеї, кінні клуби.

19 січня пацієнти Першого добровольчого шпиталю відвідали Музей національно-визвольної боротьби імені Степана Бандери. Помічник гранатометника 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка Євгеній Твердий з Кіровоградщини воює з березня 2022 року. Під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку отримав важке поранення, і з 6 листопада 2023 року відновлюється у шпиталі. У музеї, каже, надихається боротьбою предків.

"Скільки разів не передивляйся, а воно завжди буде цікаво, оскільки весь час щось нове собі в голові перекручуєш. Напевно, тоді було складніше. Зараз у нас хоча б друзі є, з-за кордону допомагають зброєю, є моральна підтримка. А на той час було складніше", — ділиться Євгеній Твердий.

Директор музею національно-визвольної боротьби Ярослав Коретчук говорить, що під час екскурсії бійці перебирають досвід спротиву попередніх поколінь борців, дізнаються правду про Степана Бандеру, а також розпитують про тактику повстанців.