Коли отримав повістку, Василь Мартинів без вагань пішов служити. Вічна пам'ять захиснику України! Василь Мартинів — позивний «Мартин», старший солдат 1 роти спеціального призначення військової частини.
Народився 28 грудня 1982 року у селі Довгий Войнилів Калуського району на Івано-Франківщині. Був третьою наймолодшою і найулюбленішою дитиною. У 10 років Василь залишився без батька і старався більше допомагати матері, інформують "Вікна" з посиланням на проєкт "Спогади крізь віки".
Навчався в Івано-Франківському фізкультурному технікумі. Їздив на роботу до Польщі.
Коли отримав повістку, без вагань пішов служити. У серпні 2022 року прийняв присягу і був гордим, що захищає рідну землю. Василь завжди телефонував рідним підтримував добрим словом найдорожчу людину — маму. Обіцяв, що скоро приїде.
28 вересня 2023 року в селі Урожайному Волноваського району Донецької області життя військового обірвалося під час виконання бойового завдання.
Побратими згадують його як добру, веселу, товариську людину. Він мріяв повернутися додому і зібрати родину за сімейним столом, обійняти рідну матір, але страшна війна перекреслила всі мрії та сподівання.
"Вуйко запам'ятався мені веселим, усміхненим. Він завжди допомагав при потребі, зовсім не злопам'ятний при якихось суперечках чи чварах. Наступного дня він жартував як і не було нічого. Любив нас племінників як рідних, завжди телефонував з фронту. Ніколи не жалівся на службу, запитував про здоров'я мами і які новини в селі. Всі згадують його тільки приємними спогадами. Вуйко любив подорожувати, мріяв створити власну сім'ю і змінити своє життя на краще. Після повернення з передостаннього бойового завдання телефонував мені о сьомій ранку і в ейфорії щастя, що повернувся живим з нього, оскільки були труднощі. Сказав, що він найбільше у світі хоче ступити на своє подвір'я і побачити всіх нас рідних, бо не був удома вже більше року. 27 вересня зателефонував і сказав, що йде на незаплановане бойове завдання на підкріплення. Коли повернеться, обов'язково подзвонить, але, на жаль, так більше і не подзвонив", — розповідає племінниця Марійка.
В той день рвонули окупанти на танках. Василь загинув в бою, як справжній воїн. Загарбники тікали в паніці, але ніхто з них не втік. З усіх сторін їх обстрілювали. 60 рашистів так і лишилися гнити. Їх ніхто не забирав. Смерть нашого побратима не була марною. Василь похоронений з почестями, розповідають бійці.
Досі не вірю, що Мартина нема, каже побратим "Хан". Людина була доброю та чемною, в колективі гарно себе проявляв, до служби відносився відповідально.
Під час наступу сміливо боронив свою країну та стримував наступ ворога. В бою знищив декількох загарбників чим запам'ятався побратимам і дав гарну мотивацію боротися за нашу свободу, додав командир взводу Максим Денисюк.
З захисником попрощалися 3 жовтня 2023 року. Василь Мартинів похований у рідному Довгому Войнилові на місцевому цвинтарі.
