Попрощатися і віддати останню шану Герою прийшли люди з усіх куточків Сваричева. Вічна пам'ять захиснику України! Сергій Локатир — солдат гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 роти морської піхоти ЗСУ, позивний «Гуцул». Народився 27 вересня 1984 року в селі Сваричів Калуського району Івано-Франківської області.
З ранніх літ хлопець був опорою для матері та ще п'ятьох братів та сестер, які зростали без батька. Навчався у місцевій школі, після закінчення якої був змушений працювати, щоб хоч якось допомогти матері забезпечувати сім'ю, інформують "Вікна" з посиланням на проєкт "Спогади крізь віки".
Сергій був дуже добрий і здібний хлопчина, швидко навчився робити ремонтні роботи, а тому не мав часу на відпочинок. Хлопчина гідно виконував обов'язки голови сім'ї, мав золоті руки та з бригадою виконував надскладні роботи.
Немає в селі такої людини, якій Сергій відмовив у допомозі. На жаль, своєї сім'ї Сергій не мав. Тому найбільше любив своїх племінників і похресника Петрика. Завжди надавав настанови племінникам, які росли біля нього. Постійно задаровував їх подарунками, дуже любив дарувати квіти всьому жіноцтву в родині.
Мобілізували Сергія 9 травня 2023 року. Коли мати казала, щоб син не йшов, Сергій навіть слухати не хотів, пішов на війну з усмішкою і словами:
«Все буде добре, я повернуся. Я знаю, що повинен це зробити. Хто, як не я, вас захистить».
Військові навчання проходив під Києвом. До поранення рідним не повідомляв, що вже знаходився на фронті і все одно просив сестер не говорити нічого матері, адже дуже хвилювався за її здоров'я.
Сергій за свій невеликий термін служби був двічі поранений, але не жалівся і знову повертався до побратимів, де його чекали з радістю ще й тому, що він смачно готував. Побратими жартували, що Сергію треба на «МастерШеф». Він був дуже працьовитий, відданий, любив пожартувати, завжди веселий. Мріяв про штурмовий берет і поїхати в ньому додому у відпустку. Понад усе хотів перемоги.
18 жовтня 2023 року зателефонував сестрі й сказав, що скоро все село на колінах його зустрічатиме. Сестра відповіла йому, щоб не казав таке, що повернеться живим і здоровим.
Сергій зрозумів, що не так висловився і пояснив, що мав на увазі отримання берета морпіха, в якому прийде у відпустку. Для цього йому треба пройти випробування до якого допускають лише тих військовослужбовців, які прослужили в морській піхоті не менше пів року та мають бездоганний послужний список.
Проте замість дзвінка Сергія рідні почули повідомлення про його смерть.
Боєць загинув від важкого поранення голови артилерією противника 21 жовтня 2023 року під час виконання бойових завдань в районі поблизу Піщанівки на Херсонщині.
Сум і розпач огорнув родину і всіх знайомих назавжди 39-річного воїна. Попрощатися і віддати останню шану Герою прийшли люди з усіх куточків села.
Поховали Сергія Локатира 29 жовтня 2023 року на місцевому кладовищі в рідному селі Сваричів.
