Урочистості відбулися біля пам'ятної дошки та барельєфа Олекси Гірника. Фото: міська рада Сьогодні, 22 січня, біля пам'ятного знака на вулиці Олекси Гірника у Калуші ще раз наголосили на важливості протесту дисидента проти русифікації України майже пів століття тому, інформують "Вікна" з посиланням на Музейно-виставковий центр Калуської міської ради.
46 років тому в переддень 60-ї річниці Акта злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, в ніч із 21 січня 1978 року, колишній в'язень польських і радянських таборів Олекса Гірник висловив свій протест проти русифікації рідної України, самоспалившись на Чернечій горі.
У прощальному листі до дружини Олекса Гірник писав:
"Мій протест — то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест — то пережиття, тортури української нації. Мій протест — то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест — то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець".
Довідка.
Олекса Гірник (28 березня 1912, Богородчани Івано-Франківської області — 21 січня 1978, Канів Черкаської області) — український дисидент, політв'язень, Герой України. 21 січня 1978 року, у переддень 60-ї річниці проголошення самостійності України Центральною Радою (22 січня 1918), вчинив акт самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації України. Інформація про цей вчинок замовчувалася за роки радянської влади.
Олекса Гірник поїхав до Києва, 20 січня 1978 року відвідав Софійський собор та Києво-Печерську лавру. Увечері приїхав останнім автобусом до Канева. З собою мав підготовлену сумку з двома каністрами бензину — загалом 3,5 літрів. Пройшовши пішки понад 3 км проти сильного морозного вітру, дістався на Чернечу Гору. Тричі обійшов пам'ятник Тарасові Шевченку. Місце вибрав на північному схилі Чернечої Гори, за 10-12 метрів ліворуч від оглядового майданчика. Дістав принесені із собою листівки і пустив на вітер, який порозносив їх. На гранітну брилу поклав прощальну духівницю — заклик до незалежності України та проти русифікації. Близько 3-ї години ночі 21 січня облився бензином та підпалив себе.
Його мертве обгоріле тіло в характерній для загиблих від вогню "позі боксера" знайшов вранці постовий міліціонер. Заступник начальника райвідділу міліції Олександр Гнучий наказав капітану міліції Івану Терещенку та сержанту охорони Музею Роману Крамаренку зібрати листівки. Вони зібрали близько 970 листівок, заховавши кілька з них. Зібрані листівки забрали працівники облуправління КДБ, подальша їхня доля не відома. Попри заборону з боку КДБ розповідати про про подію, саме від цих працівників міліції про вчинок Гірника дізналися спочатку в Каневі, а потім і в інших містах України.
У дружини Олекси Гірника в Калуші був проведений обшук. Їй сказали, що чоловік згорів в автокатастрофі. Спочатку родині не хотіли віддавати тіло Олекси, але пізніше дозволили поховати на батьківщині, заборонивши відкривати труну. Порушивши заборону, син Євген відкрив уночі домовину і по-християнському попрощався з батьком. Михайло Петраш уночі в хаті Гірників справив панахиду.
