Донька Володимира Павлюка пригадала, що батько без вагань пішов на війну, хоч меншій донці було всього три роки У цифрових пам’ятниках вшанували:
Ярослава Тимоніна (11.04.1993 — 11.05. 2023) — солдата гранатометного відділення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти 8 гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Загинув унаслідок мінометного обстрілу у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області, отримавши поранення, несумісні з життям.
Володимира Павлюка (23.06.1977 — 18.01.2023) — солдата 109 батальйону легендарної 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Загинув під час бойових дій поблизу села Роздолівка Бахмутського району Донецької області.
Михайла Микитюка (09.11.1976 — 06.03.2022) — старшого лейтенанта 5 окремої Слобожанської бригади Національної Гвардії України. Загинув унаслідок ворожого авіаційного обстрілу центру Харкова під час виконання бойового завдання.
Тараса Свирида (05.01.1988 — 21.01.2023) — навідника зенітно-кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 148 батальйону 116 окремої бригади територіальної оборони. Загинув під час бойового завдання в місті Соледар Донецької області.
Сергія Семчишина (05.03.1976 — 20.12.2022) — старшого стрільця десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини 95 окремої десантно-штурмової бригади. Загинув у районі населеного пункту Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області.
Спогадами поділилися рідні полеглих Захисників. Так, донька Володимира Павлюка пригадала, що з початку повномасштабного вторгнення батько без вагань пішов на війну, хоч меншій донці було всього три роки, і присвятила татові вірш:
На щиті повернувся наш Герой!
Всі прийшли провести тебе в небо.
Тату, відкрилась дорога, твоя злітна полоса,
Тільки прошу одне: не забувай про нас!
Кожен день ходжу я з думкою, як ти там
Надіюсь, тобі добре там…
Виплакала я вже всі сльози,
Але цей біль зупинить, на жаль, не в змозі.
Брат Тараса Свирида, також захисник України, пригадав, що 2014 року ледь його стримав, бо був замолодим для війни. З початку великої війни зрозумів, що це його вибір, його свідомість.
— Нам не вистачило трьох днів, щоб зустрітися на лінії розмежування — я був у відпустці, — згадує брат.
Ветеран бойових дій Віктор Чернега зазначив, що з Володимиром Павлюком був знайомий 25 років:
— Ми разом працювали в охороні, 2014 року разом були призвані. 24 лютого 2022 року ми знову разом були біля військкомату… Мені важко, адже щоразу, коли йду сповіщати загиблих про смерть їхніх рідних, не знаю, як правильно зробити.
Віктор Чернега попросив учнів ліцею №3 згадувати полеглих Героїв, коли будуть йти попри меморіальні дошки, яких зараз на фасаді ліцею 11.
Ігор МУДРИК, журналіст
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
