Вічна пам’ять і шана Захисникові України! Про смерть воїна повідомила Рогатинська територіальна громада, інформують "Вікна".
Михайло Дробницький народився у селі Григорів 21 липня 1967 року. Крім брата у сім’ї зростало ще дві молодші сестри — Галина і Марія, яких він дуже любив. Юнак навчався у місцевій школі та продовжив здобувати освіту в Ходорівському училищі. Відтак пройшов військову службу в армії та будував своє доросле життя.
Професійний шлях майбутній захисник розпочав столяром. Згодом працював токарем у котельно-механічному цеху, на Ходорівському цукровому заводі та в Підмихайлівській ОПЛ №2. Тривалий час заробляв на життя також у Чехії, а після повернення додому, в Григорів, до останніх днів піклувався про своїх стареньких батьків.
Бентежний 2022-ий. Повномасштабна війна. Вона докорінно змінила життя Михайла Дробницького. Три його племінники ще до 24 лютого захищали Україну, брали участь у бойових діях (АТО/ООС). Тож чоловік усвідомлював, що ворог не зупиниться й за умови успіху просуватиметься далі. Почуття відповідальності спонукало й Михайла взяти до рук зброю та стати на захист близьких серцю людей.
До лав ЗСУ Михайло Дробницький був мобілізований 3 травня 2022 року. Солдат проходив службу у 2 механізованому відділенні 3 механізованого взводу 7 механізованої роти. Майже два роки воїн давав відсіч російському окупанту. Але 28 січня 2024 року на околицях Лиману на Донеччині серце навідника 2 механізованого відділення 7 механізованої роти зупинилося назавжди.
Ще у неділю Михайло Дробницький спілкувався телефоном з сестрою. У його голосі відчувалася втома і смуток. Та відтоді воїн вже не виходив на зв’язок. Рідних гнітило якесь незрозуміле передчуття. У вівторок сестри дізналися, що їхнього брата не стало.
"Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині та бойовим побратимам загиблого Захисника. Сумуємо разом з Вами, підтримуємо в годину скорботи. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе. Вічна пам'ять!", — йдеться у співчутті.
