На фасаді Калуського ліцею №1 відкрили меморіальну дошку випускнику, загиблому Герою Тарасу Федорняку На фасаді Калуського ліцею №1 відкрили меморіальну дошку випускнику, загиблому захиснику України Тарасу Федорняку. Калушанин передчував власну смерть на фронті і навіть заздалегідь прощався з рідними. Нині Україну захищають чимало чоловіків з родини: племінники, брати, сини, інформують "Вікна".
Священнослужителі міста освятили меморіальну дошку. Присутні мали можливість переглянути відеоролик про життєвий шлях військового.
Тарас Федорняк — молодший сержант 46-го батальйону 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Народився 30 листопада 1975 року в Калуші.
Тарас був первістком у сім'ї та опорою для рідних. Мав молодшого брата Романа, за якого завжди горою стояв у будь-якій ситуації. Хлопець ріс добрим, допитливим та товариським. Весь свій час після школи та на канікулах проводив разом із братом у бабусі, яка для них була другою мамою. Мав багато друзів, любив відпочивати на природі, йдеться в проєкті "Спогади крізь віки".
У 1982 році пішов у перший клас Калуської ЗОШ I-III ступенів №6. Відтак перейшов у ЗОШ I-III ступенів №1. Навчався дуже добре, був активним у шкільному житті, небайдужим до несправедливості, захоплювався малюванням.
В 1991 році вступив до Калуського вищого професійного училища №7, де здобув спеціальність електрогазозварника.
У 1994 був призваний на строкову службу в Збройні сили України. Служив в Керчі (Крим) в береговій охороні. Після повернення з армії влаштувався на роботу в Калуське управління з експлуатації газового господарства.
30 вересня 2000 року одружився з коханою дівчиною Анною. Невдовзі у молодого подружжя народились донька Христина та синок Артем. Тарас проводив багато часу з дітьми, дбав про сім'ю, дім. Був чудовим батьком та чоловіком.
У 2014 році втратив матір, яка була для нього найдорожчою людиною. Коли стало скрутно з роботою у рідному місті, неодноразово виїжджав на роботу за кордон. Про Тараса говорили — майстер з золотими руками.
Через повномасштабне вторгнення російських військ на рідну землю чоловік повернувся в Україну. У квітні 2022 року, не зважаючи на прохання та застереження рідних, зібрав речі та пішов добровольцем до лав Збройних сил України.
Навчання проходив на Яворівському полігоні Львівської області. Служив командиром другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу другої стрілецької роти. Брав участь у бойових діях у Лисичанську, що на Луганщині та в Івано-Дар'ївці на Донеччині.
За словами побратимів, Тарас був дуже відповідальним і все робив з максимальною віддачею. Був сміливим, відважним воїном, готовим завжди прикрити спину.
Спогадами про Героя на відкритті меморіальної дошки зі сльозами на очах поділилася тітка Галина Пищик:
"Був патріотом України, добрим, люблячим і найдорожчим племінником. Завжди цікавився як в мене справи, понад усе любив своїх дітей. Був майстром із золотими руками. А хлопці про нього казали, що він був добрим командиром. Коли йшов на війну, то казав: "Я йду і немає іншого питання". На жаль, часу повернути не можна".
Галина Йосипівна зазначила, що племінник передчував свою смерть. Казав, що загине на фронті та навіть прощався з рідним братом. За словами тітки, з їхньої сім'ї на війні воюють багато молодих хлопців: племінники, брати, сини. На жаль, не всі змогли приїхати та вшанувати пам'ять Тараса Федорняка.
Директорка Калуського ліцею №1 Ольга Засядьвовк закликала пам'ятати Героїв:
"Чорна птаха смерті забрала його життя, він полетів в небо ангелом. Куля — безжальна, вона вибирає найвідчайдушніших, а смерть — найкращих. Тарас загинув заради нашого майбутнього, заради миру і спокою в Україні, заради можливості, щоб ми могли працювати й навчатися. Тарас зі спогадів родини був доброю людиною, але сьогодні ці спогади оповиті тяжким болем і сльозами. Адже так багато він міг зробити для родини, громади й України. Не зважаючи на біль, ми повинні йти вперед із вірою та вдячністю нашим захисникам і з пам'яттю в серці про них".
Загинув захисник 7 липня 2022 року під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського та танкового обстрілів противником позицій у районі населеного пункту Івано-Дар’ївка. Йому було 46 років.
Посмертно Герою присвоїли звання "Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади". Тарас Федорняк нагороджений медаллю "За оборону рідної держави".
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
