Світла і вічна пам’ять Герою! Про смерть Захисника повідомив Факультет фізичного виховання і спорту ПНУ ім. Василя Стефаника, інформують "Вікна".
Роман Корнута — випускник-магістр спеціальності 017 фізична культура і спорт 2023 року. Досяг високих результатів у тайському боксі та кікбоксингу.
Загинув воїн у ніч на 14 лютого 2024 року на Авдіївському напрямку.
"Факультет фізичного виховання і спорту висловлює щирі співчуття батькам і рідним Романа Корнути, який поклав своє життя за Незалежність нашої Батьківщини", — йдеться у повідомленні.
Андрій Дутка у коментарі Суспільному розповів про свого загиблого друга-воїна.
Роман Корнута народився 18 травня 1985 року в Івано-Франківську. Почав воювати ще у 2014 році в добровольчому батальйоні "Айдар".
"Роман завжди говорив про війну. Його дідусь був засланий в Сибір, тому він завжди казав, що буде воювати. Він не любив мос**ля. Тема війни, яка розпочалася ще у 2014 році, часом викликала у нього сльози. Він був справжнім патріотом", — розповідає товариш загиблого.
Роман Корнута мав позивний Мазепа.
"Друг завжди був вільною людиною, говорив, що він — козак-характерник. У нього навіть позивний — Мазепа.Тобто був дуже вольовим, завжди відстоював свою думку", — говорить Андрій Дутка.
Роман Корнута кілька разів брав участь в АТО/ООС. Повернувшись в Івано-Франківськ, їздив на військові навчання, збори військових. З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну Роман разом з побратимами, що відвідували вишкіл, пішов на фронт добровольцем.
"Він пишався тим, що добровільно боронить країну від росіян, а не примусово. Я знаю, що Роман весь час був на "нулі", хоча ніколи про це не розповідав. Він з побратимами завжди виконували важкі завдання", — розповідає Андрій Дутка.
Роман Корнута воював у складі Сил спеціальних операцій ЗСУ на Донеччині.
Андрій Дутка говорить: познайомився з Романом Корнутою підлітком. Хлопці разом відвідували спортивний клуб.
"Він любив спорт. Це було його життя. У дитинстві Роман завжди залишався після тренувань, спілкувався з нами на різні життєві теми. Я на Романа дивився, як на старшого брата. Він був лідером. Завжди усміхненим, життєрадісним — душею компанії", — пригадує Андрій Дутка.
З його слів, після закінчення війни Роман хотів зайнятися тренерською діяльністю, працювати з дітьми.
