Марта Галкіна розповідає, що освітній простір "Юності" діє для калушан віком від 7 до 15 років У коментарі "Вікнам" діловод ПК "Юність", волонтерка Марта Галкіна зазначила, що ідея виникла ще до повномасштабного вторгнення росії, коли спільно з колективом готували заходи до Дня Героїв Небесної Сотні. Ідею вдалося реалізувати, відколи в "Юності" почав функціонувати освітній простір для калушан віком від 7 до 15 років.
"Ми б хотіли донести дітям, що ці листи захисникам дуже потрібні і вони їх з нетерпінням чекають", — розповідає організаторка.
Саму Марту Галкіну надихає одна історія, яка трапилася із військовим Віктором ще під час АТО/ООС. За її словами, лист 12-річної дівчинки Вероніки зі Львова допоміг воїну врятуватися від затяжної депресії, адже в ньому він знайшов потрібні для себе слова, які "оживили" його. Чоловік через три роки через телебачення відшукав дівчинку і подякував їй за допомогу.
Якщо діти не знають, що писати в листах, волонтери радять писати те, що відчувають.
"Один хлопчик прочитав в книзі Єгора Фірсова "В окопах Нью-Йорка" про те, що захисники допомагають пораненим тваринам. Його зворушила ця історія, відтак він написав захисникам, щоб і надалі піклувалися на війні про кішок і собак. Якщо діти не знають що писати в листі, я завжди кажу: пишіть те, що відчуваєте", — ділиться Марта Галкіна.
15-річний Олександр Дірівіч навчається в Калуському ліцею №4. Пише листи і малює малюнки захисникам вже втретє. Каже, що це йому подобається малювати і буде дуже радий, якщо його лист побачить військовий.
"Я завжди дякую за захист і бажаю, щоб захисники швидше повернулися додому", — каже юний калушанин.
Коли почалася повномасштабна війна, він разом з братом виготовляв і продавав браслети та облаштував блокпост. Таким чином хотів допомогти військовим закрити збір.
12-річний Іван Трощук з Калуського ліцею №5 зачитав свого листа:
"Слава Україні! Я дуже хочу, щоб воїни повернулися живими. Щастя їм, здоров'я, щоб вони жили довго. Я дуже люблю Україну".
До написання листа долучилася і 11-річна Марія Кузіна з Донеччини. Дівчинка з родиною переїхала рік тому з Бахмутського району. Спершу жили у Івано-Франківську, відтак переїхали до Калуша.
"Коли почали прилітати ракети, ми переїхали. В підвал не ховалися, бо не було належного укриття", — зізнається Марія.
В Калуші дівчинка проживає з мамою, братом і сестрами. Зізнається, що сумує за домом, а зокрема за татом, який залишився доглядати за господарством та старенькою мамою та рідним дядьком з інвалідністю.
Написані листи та малюнки разом з вервицями, ляльками-мотанками та ангеликами, які виготовляють майстрині, покладуть до сплетених волонтерами "Юності" кікімор та маскувальних сіток і відправлять на передову.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
