Юрій каже, що бойовий досвід АТО не раз допомагав і йому, і побратимам Юрій Іванів родом з невеликого села Сукіль, що на Болехівщині. В АТО воював у 130 окремому розвідбатальйоні. Був командиром глибинної розвідки, "працював" у секторі А на Луганщині. Мав кілька поранень, але живий і здоровий повернувся додому, пише "Репортер".
Каже, школа, діти та сім’я допомогли йому увійти в соціум і повернутись у цивільне життя без допомоги психологів.
24 лютого 2022 він якраз був в Києві. Їздив з іншими освітянами на профспілкові збори. Потім дві доби добирався додому. За цей час його 130 батальйон уже був на завданні, тож до них потрапити не зміг. У військкоматі Юрію запропонували в Нацгвардію — у 50 полк імені Семена Височана.
У лісах Кремінної головний сержант взводу Юрій Іванів спочатку був на першому плечі медевакуації. Забирали поранених з "нуля" — виносили на руках, іноді й по кілометру. Доносили до першої машини й тоді — на друге плече.
Юрій каже, що бойовий досвід АТО не раз допомагав і йому, і побратимам.
Розповідає, як їхня група дві години не могла підійти й забрати Віталія Мерінова.
— Я тоді був старший медевакуації, — говорить "Історик". — Ми тоді підходили з боєм, багато покосили ворогів. Потім Віталія ледве розкопали, він втратив багато крові. Коли несли, він ще був при свідомості. Але потім дізнались, що він загинув. Дуже гарна людина була, потужна.
Більше — в публікації "Історик" з партизанського села. Юрій Іванів воює разом зі своїми учнями".
