Кабельна пластика – одна з найскладніших операцій на периферичних нервах. Військовий Андрій Л. проходить тут лікування з кінця листопада. Чоловік отримав поранення в ділянці коліна правої ноги. На початках рану закрили, а днями хірурги Микола Пилипів та завідувач опіковим відділенням Костянтин Кіршак зробили пластику нерва, інформують "Вікна" з посиланням на Обласну клінічну лікарню Івано-Франківська.
Висяча стопа
«У пацієнта був розірваний загальний малогомілковий нерв і не вистачало 3 см, – розповідає Микола Пилипів. – Цей нерв відповідає за підняття стопи, розгинання пальців і за відведення стопи вбік. Цих всіх функцій у військового не було, як і шансу відновити їх без операції. Це називається «висяча стопа». Тож ми взяли інший нерв, менш потрібний в організмі – суральний, з гомілки. І з нього зробили графти, за допомогою яких відновили анатомію того нерва».
Далі по тих графтах, які поставили лікарі, нерв має проростати. Це відбувається приблизно на сантиметр за місяць. За словами хірурга, потрібно щонайменше п'ять місяців, щоб відновилися перші відчуття та з'явилися у кінцівці перші рухи. І якщо вони почалися – пацієнт проходить реабілітацію, розробляє ногу, укріплює атрофовані м'язи.
«І за сім-дев'ять місяців він мав би добре працювати ногою», – каже лікар.
Перша перев’язка показала, що рана гоїться добре: немає виділень і не кровить. Якщо рана заживе, значить перший етап пройдено і можна чекати, як нерв буде регенерувати...
А якщо б не було операції…
«Без операції чоловік би не зміг користуватися цією кінцівкою. Такі пацієнти не можуть розігнути пальці, підняти чи відвести стопу, стати на п’яту, не відчувають і не можуть фіксувати, тобто не мають опори. Вони приступають на передній відділ стопи, перескакують і кульгають, – зауважує лікар. – А з часом нижній кінець відмирає, відбувається дилятація нерва й відновити його вже неможливо. Тобто дефект зараз є 5 см, а став би шість чи 10 см – тоді вже робота з відновлення неефективна».
Натомість верхній кінець нерва починає проростати, «шукати той обірваний свій шматочок, щоби відновитися і до нього підключитися, але оскільки там його немає – а тільки рубець і м’які тканини – він росте в різні сторони, а згодом робиться невринома. З часом ця невринома стає болючою і її треба оперувати. Але якщо час втрачений, то відновити функції неможливо.
Більше вміти – краще допомогти
Кабельна пластика – одна з найскладніших операцій на периферичних нервах. Адже розсічення нерва може зшити нейрохірург, а коли нема шматка нерва, коли час минув – це вже реконструкція, складніша операція.
Якщо раніше хворих з такими травмами направляли до Києва, де реконструктивні операції, наприклад, роблять в Інституті нейрохірургії, то тепер є можливість проводити їх на місці.
«Ці операції класні, цікаві», – каже Микола Пилипів, та водночас називає їх простішими, аніж метод «вільного клаптя», яким також володіє.
Чому лікар-комбустіолог Микола Пилипів освоює нові методики, зокрема реконструкції периферичних нервів? Хірург каже, що хоче охопити якнайширший комплекс відновлення пацієнта, бо є багато з поєднаними травмами. Чим більше можеш і знаєш – тим оптимальніший метод допомоги вибереш.
Микола Пилипів орієнтується на американську практику, де реконструктивно-пластична хірургія включає в себе й периферичні нерви. Тобто пластичний хірург в США і Канаді часто, крім того, що відновлює м’які тканини, займається й нервами. Навчитися нового Пилипіву допомогли, зокрема, канадські хірургічні місії, учасником яких він нещодавно був.
