Останній раз боєць надіслав рідним повідомлення 16 лютого 2023 року Віталій Поліщук повернувся на війну з перших днів повномасштабного вторгнення росії. Служив в 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді "Едельвейс". Побратими, друзі та рідні запамꞌятали його доброю, спокійною, справедливою та світлою людиною. А ще Віталій був мужнім та сміливим військовим, який мріяв про міцну та люблячу сімꞌю, інформують "Вікна".
Віталій Поліщук — позивний "Калуш", солдат 8 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".
Народився 6 серпня 1986 року у селі Мирове Шумського району, що на Тернопільщині. З 1992 року по 2000 роки навчався у Калуській ЗОШ №6. А 10-й та 11-й класи закінчив у Шумській школі. Відтак вступив до Тернопільського політехнічного технікуму. Після двох років навчання перевівся до Калуського хіміко-технологічного технікуму (нині — політехнічний коледж, йдеться в проєкті "Спогади крізь віки".
У 2007-2008 роках був призваний на строкову службу, яку проходив у Яворові, що на Львівщині. Повернувшись до Калуша, влаштувався на виробництво «Оріана» в цех вінілхлориду. Також працював за кордоном, але завжди казав, що вдома найкраще.
У 2014 році їздив на Майдан. З серпня 2014 по 2015 роки служив у складі 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Віталій — один з небагатьох, кому вдалося вийти із Дебальцівського котла. Тоді сім днів не давав про себе знати.
Після звільнення із зони АТО повернувся на роботу на "Карпатнафтохім". Перед самою війною влаштувався на ПрАТ "Калуський завод будівельних машин". Коли не мав роботи, завжди приїжджав у Мирове, щоб допомогти мамі та бабусі.
З початком повномасштабної війни одним із перших пішов боронити Україну від російського агресора. Через тиждень на війну з московським окупантом добровольцем пішов і брат Віталія.
Віталій та Ігор перебували за 10 км один від одного під Бахмутом та жодного разу не зустрічалися, розповідає дружина Ігоря Оксана, але завжди були на зв'язку.
У грудні 2022 року Віталій приїжджав у відпустку. Відвідав улюблене Мирове, де зустрівся з друзями. Товариш Роман Шмирук згадує, що тоді Віталій подарував йому бандерівського прапора та наклейку-шеврон.
Останній раз боєць надіслав рідним повідомлення 16 лютого 2023 року. Упродовж місяця не телефонував — тільки писав "У мене все добре".
Побратими воїна написали у соцмережі, що загинув надійний друг і побратим, який ніколи не ховався за спини інших.
"Ми разом з ним підбили шість танків, чотири машини бойової піхоти та дві одиниці спецтехніки", — писали побратими мамі Віталія.
Віталій Поліщук загинув 20 лютого 2023 року на Бахмутському напрямку. Ворожий осколок гранати обірвав життя молодого бійця. Герою було всього 36 років.
На відкритті меморіальної дошки Герою директорка Калуського ліцею №6 Віра Притуляк назвала Віталія Поліщука взірцем гідності, поваги, мужності та любові до Батьківщини.
«Ми сьогодні зібралися тут, щоб вшанувати памꞌять нашого випускника, нашого Героя Віталія Поліщука, який загинув за нашу з вами свободу, який став взірцем для нас, оскільки ми залишаємося його співспадкоємцями, які будуть дивитися на нього і розуміти, що він є взірець гідності, поваги, мужності та зразок любові до батьківщини. Ми будемо вірити в мир, який прийде і цінувати кожну хвилину в нашій мирній і вільній Україні».
Віра Притуляк додала: коли приходить новина про смерть випускника, у серці оселяються сум, біль і розпач. У ліцеї сподіваються, що на фасаді навчального закладу не з'являтимуться нові імена загиблих випускників. Нині тут встановлені пам'ятні дошки вже шести Героям.
Теплими спогадами про сина поділилася мама Галина Поліщук:
«Сьогодні під стінами цієї школи ми вшановуємо пам'ять одного із найкращих воїнів, патріота і мого дорогого сина Віталія. Він 9 років тут навчався. Ти був люблячим сином, добрим братом і другом, любив Україну і свою рідну землю. Хотів Перемоги і наближав її з усіх своїх сил».
За її словами, Віталій, перебуваючи на фронті, жодного разу не засмутив своїх рідних і ніколи не скаржився.
«Війна не шкодує нікого. Важко нам змиритися і повірити, що тебе забрала клята війна назавжди. Шкодуємо за тобою і дякуємо за те, що ти був з нами і віддавав свою любов, турботу. Низько схиляємо голову перед твоєю памꞌяттю і подвигом. В наших серцях ти залишився живим, повний сил і доброти. Твій образ у граніті є символом незламності, безмежної віри в нашу перемогу, за яку ти поклав своє життя. Найсвітліші спогади про Віталіка будуть зігрівати серця найближчих людей і водночас краяти душі від жорстокості війни, яка забрала у тебе все. Твоє імꞌя назавжди вписане в історію нашої держави та громади. Доземний уклін, вдячність і вічна пам'ять тобі, мій любий сину, і всім, хто віддав своє життя за Україну і свободу», — зазначила мама загиблого Героя.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
