Коли жінка згадує свій будинок, сльози мимоволі з’являються на її очах Зоя Старенченко — неймовірно позитивна та щира жінка. Вона все своє життя прожила у м. Новогродівка Донецької області. З 2014 року чула та бачила наслідки військових дій. А відчула на собі весь жах війни з початком повномасштабного вторгнення з 2022 року, інформують "Вікна" з посиланням на БФ "Карітас Івано-Франківськ".
Зараз рідне місто жінки постійно знаходиться під обстрілами, кожного дня продовжують гинути люди та знищуються житлові будинки.
Зоя Старенченко безмежно вдячна за прихисток, можливість мати теплу постіль та гарячий обід. Але коли згадує свій будинок, сльози мимоволі з’являються на очах, адже туга за домівкою стає нестерпною. Особливо в цей час, коли починається підготовка городу до весни.
"Я виросла на землі. Разом з чоловіком, якого вже немає 10 років, побудували наш будинок. Тому, як бачу, що все починає готуватися до весни, плачу. Бо город, сад та виноградники, що залишилися там — це моє життя, і в цей час я вже починала підготовку землі до посадки", — ділиться пані Зоя.
Не дивлячись на те, що повертатися вже немає куди, пані Зоя вірить у щасливе майбутнє та нашу перемогу. А в цьому їй допомагають люди, які поряд.
Прихисток для внутрішньо переміщених осіб старшого віку знаходиться у селищі Войнилів Калуського району Івано-Франківської області. У ньому проживає 37 людей "золотого віку", які приїхали з Херсонщини, Донеччини та Харківщини.
