Пам’ять про наших захисників назавжди залишиться в стінах школи, адже тут планують створити музей Героїв Коли розпочалось повномасштабне вторгнення росії Петро Грицюшко одним із перших пішов захищати Батьківщину, хоч до цього не служив у лавах Збройних сил України. Воїн виконував свій обов’язок, працюючи в артилерії. 3 серпня 2022 року брав участь у бойових діях на Запорізькому напрямі. Загинув захисник 19 вересня 2023 року виконуючи бойове завдання у місті Оріхів Запорізької області, інформує oper-info.if.ua.
«Петро — мій молодший брат. Ми разом навчалися у 21 школі. В дитинстві він був тихим і спокійним хлопчиком. Тому інколи мені приходилось його захищати. Та 2 роки назад він пішов нас захищати, захищати свій дім. Він пишався тим, що він українець. А ще більше тим, що він бандерівець. Ми не маємо права опустити руки чи здатися. Ми маємо стояти міцно. Стояти так, як стояли вони», — говорить про українського Героя його сестра Людмила.
Директорка ліцею №21 імені Євгена Коновальця Олександра Лесюк підкреслила, що пам’ять про наших захисників назавжди залишиться в стінах школи, адже тут планують створити музей Героїв:
«Тривожний і скорботний сьогодні день. Ставимося до того з трепетом і тривогою. З біллю та співчуттям. І розуміємо, що ми всі небайдужі І дійсно пам'ять про героїв, справжніх героїв завжди буде отут у наших стінах. У наших серцях має бути віра і велика-велика любов. Я думаю що ми всіма зусиллями зможемо в школі зробити музей героїв. Він уже частково робиться, але на це треба часу і зусиль. Бажаю усім нам міцності й нехай Господь Бог береже наших захисників, а ми будемо берегти пам'ять про наших захисників. Наші учні назавжди залишаться нашими учнями».
Микола Котко останніх пʼять років проживав і навчався у Відні, але з початком повномасштабного вторгнення прийняв доленосне рішення: стати на захист України. Був солдатом-штурмовиком в складі третьої окремої штурмової бригади. Микола загинув 4 липня 2023 року біля міста Бахмут Донецької області. Був єдиним сином в сім’ї.
«Микола був чудовою людиною з щирим серцем. З початком війни спершу він вагався, а потім зібрав всю силу і пішов на захист нашої Батьківщини. Він був простим хлопцем, як і всі ви — хто тут стоїть зараз. Тому прошу, аби його загибель не була марною — вчіть історію України, українську мову. Бо без мови не буде народу, а без історії — не буде майбутнього. Слава Миколі! Слава всім воїнам, які віддали свої життя за наше майбутнє! Слава нинішнім Захисникам», — так згадує про Героя його однокласник та побратим Олександр Мельник.
