Зараз у військового все добре і він готується до виписки. Прогнози медиків втішні «Ми в селі зібрались, десь нас було семеро чоловіків, і вирішили піти до військомату. Ніхто з нас тоді не думав ні про медалі, які нам згодом даватимуть, ні про грошову нагороду. Адже була така ситуація, що взагалі нічого неясно було. Ворог сунув, тому ми пішли захищати свою землю і людей», — говорить Віталій Денисюк.
Захисник України пригадує, що тоді йому прийшлось чекати в кількагодинній черзі, щоб його взяли у військо:
«Про свій вибір я не жалію і досі, вчинив би ше раз так само. Я і зараз думаю про те, чи не повернутись на військову службу. Але розумію, що після ампутації я буду маломобільним і не зможу виконувати бойові завдання, тому поки ще не вирішив, що робитиму далі. Зараз я найбільше думаю про реабілітацію, яка мене чекає, адже це довготривалий процес»
До повномасштабного вторгнення Віталій Денисюк служив деякий час в АТО (2015 рік), а також на строковій військовій службі, часто їздив працювати в Польщу. Війна змінила його життя, тяжка мінно-вибухова травма призвела до втрати стопи та частини гомілки. Пригадує, що перед пораненням відчував, що має статись щось зле:
«В мене все не ладилось з самого ранку: то їдемо по дорозі і рацію заблокувало, то аптечку забув взяти. Ми заходили в посадку і я ішов перший, став краєм пальця на міну, яка була закопана. Добре, що недалеко були хлопці і мене відвезли після поранення на стабілізаційний пункт. Далі ампутація».
Незабаром Віталій Денисюк буде вчитись наново ходити, зараз готується до протезування.️ Для цього йому у відділенні травматології, ортопедії і реконструктивної та пластичної хірургії провели ряд успішних оперативних втручань, інформують "Вікна" з посиланням на КНП "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради".
Медики говорять, що частою проблемою при таких складних пораненнях у військових є те, що рана довго не заживає через інфекцію. Тому захиснику України Віталію Денисюку лікарі здійснили дебрідмент (дезінфекцію рани), а також реампутацію. Останнє оперативне втручання — пластика шкіри.
Зараз у військового все добре і він готується до виписки. Прогнози медиків втішні.
Зі спокоєм ставиться до життя: Віталій Денисюк належить до тих мовчазних захисників, від яких не почуєш якихось захопливих історій про війну. Рішення воювати вважає обов’язком, який виконав.
«Не я один тоді пішов, багато йшли. Бригада, в якій я воював здебільшого складалася з добровольців. Зараз більшої частини її складу уже нема. Вони або повмирали, або поранені чи хворіють. Сумна ситуація зараз в Україні, нам не вистачає як зброї, так і людей».
