З моменту створення білоруський підрозділ брав участь у боях на найгарячіших ділянках фронту. Інфраструктура, логістика та можливість розширення
Сьогодні Полк імені Калиновського – військова структура з величезним бойовим досвідом та розвиненою організаційною структурою. Це розвинена інфраструктура, яка включає власний рекрутинговий центр, волонтерську мережу, навчальні центри, де готують добровольцiв, прес-центр, станцію технічного обслуговування автомобілів, власну логістику, інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу Полку.
До складу бойової частини полку входять батальйон «Волат», батальйон «Литвин», БПЛА імені Микити Кривцова, медична рота та механізований підрозділ. З 2023 року сформований новий підрозділ імені Костюшка. До його складу входять іноземні громадяни, переважно жителі Європейського Союзу та США, які служили в професійних збройних силах і мають великий військовий досвід. І цей досвід Полк прагне перейняти і передати білоруським воїнам.
У 2022 році ПКК об’єднався з білоруськими кібер-партизанами. Саме вони перевіряють новобранців, захищають та підтримують цифрову інфраструктуру Полку.
«Головне, чого ми досягли за два роки, це підготовка досвідченого командного складу, яка здатний за короткий термін взяти, навчити та керувати великою кількістю добровольців. Це означає, що в нинішніх умовах з тим бойовим досвідом, який він уже має, Полк може швидко розширитися до чисельності бригади», – розповідає один із засновників ПКК Микола.
У військовому плані Полк імені Калиновського можна визначити як високомобільний піхотний підрозділ спеціального призначення, який має легку бронетехніку, власні міномети, важку артилерію, а також має власні підрозділи БпЛА, які здійснюють розвідку, корекцію i виконують ударні завдання.
Структурно Полк Калиновський входить до складу Міжнародного легіону — підрозділу, підпорядкованого Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України. До складу легіону входять бійці з високим рівнем професіоналізму та попереднім військовим досвідом, а озброєння та амуніція тут відповідають стандартам НАТО.
З моменту створення білоруський підрозділ брав участь у боях на найгарячіших ділянках фронту — за Київ, Миколаїв, Лисичанськ, Сєвєроданецьк, Запоріжжя, Бахмут, Кліщіївку, Куп’янськ та інші міста та селища України.
На жаль, є білоруські воїни та командири, які віддали своє життя в боротьбі з російським агресором, ставши новими героями Білорусі. Перші втрати підрозділ зазнав під час оборони Києва – у Бучі та Ірпені. Тоді загинули білоруські добровольці Ілля Хренов з позивним «Літвін» і Дмитро Апанасович з позивним «Терор».
Також у боях загинули калиновці Павло Суслов «Волат», Іван Марчук «Брест», Василь Грудовик «Атом», Василь Парфянков «Сябро», Вадим Шатров «Папік» і Мирослав Лазовський «Миш» та ще 11 бійців Полку імені Калиновського, інформацію про яких через заходи безпеки щодо їхніх родичів у Білорусі не повідомляють. Вічна їм пам'ять і честь!
Праця Полку підтримується розвиненою мережею волонтерів. Попри те, що індивідуальні пожертви з часом зменшуються – відіграє роль фактор втоми від війни, своє місце у фінансовій підтримці опору займає бізнес із білоруським корінням з різних країн. Крім того, посилилася організована підтримка з боку білорусів усього світу.
У середньому на бойові завдання Полку меценати жертвують до 1,5 мільйона доларів на рік у вигляді військової техніки та цільових фінансових зборів. Ця допомога підтримує підрозділи у бойовому стані. Але цього ще недостатньо для досягнення хорошого рівня технологічного забезпечення. Війна cьогоднi – це війна технологій. Тому постійною і відкритою частиною потреб є різні види безпілотників та розхідників, комп’ютери та програмне забезпечення для них, прилади нічного бачення, системи РЕБ тощо.
Заслуги білоруських добровольців серйозно змінюють ставлення до білоруського народу в цілому. Так, під час війни в Україні було прийнято низку ініціатив, спрямованих на вшанування білорусів, які стали на захист України.
Ряд бійців ППК відзначені державними нагородами України від Головного управління розвідки Міністерства оборони України та Міністерства оборони України. Ряд військових отримали з рук Президента України Володимира Зеленського нагороду «За мужність» ІІІ ступеня. Володимир Зеленський також нагородив білоруського добровольця Олексія Скоблю «Тура», який загинув у боях за Київ, званням Героя України. Олексій став другим білорусом, який отримав це звання. Першим був Михайло Жизневський, якого вбили під час протестів на Майдані у 2014 році.
У ряді міст України з'явилися вулиці на честь білорусів. У селищі Ворзель Бучанського району з’явилася вулиця Іллі «Литвина», а у Хмельницькому – вулиця та провулок Олексія Скоблі. Іменем Кастуся Калиновського тепер названі вулиці в Києві та Мукачеві. У Житомирі з’явилася вулиця Палка імені Кастуся Калиновського. На честь Михайла Жизневського вулиці перейменували Звягелi та Чернівцях.
«За два роки війни кілька тисяч білорусів пройшли навчання, службу та бойові дії. Потенційно ці люди можуть у відповідний час очолити визвольні групи в містах і селищах Білорусі. Адже без участі широких народних мас режим Лукашенка не впаде. Однак комусь доведеться ці маси організовувати й очолити. Сьогоднішні бійці Полку завтра зможуть стати командирами, керівниками, провідниками на рідній землі. Далі калиновці – майбутні інструктори, ядро нової білоруської армії.
Немає армії без держави, і немає держави без армії. Командування ПКК це розуміє. Наприкінці осені 2023 року в Києві відбулася конференція «Шлях до свободи», організована Полком імені Кастуся Калиновського. Під час її намагалися донести це до представників білоруських демократичних сил, які зібралися в Києві», – каже у вітальному зверненні до Полка Максим Пляшко, голова "Центру білоруських комунікацій".
Підводячи підсумки дворічного періоду, командир калиновців Денис Прохоров з позивним «Кит» зазначив:
«Я вважаю, що білоруси, які зараз воюють за Україну, обрали єдино правильний шлях для визволення Білорусі. Якщо росія виграє цю війну, нам доведеться надовго забути про Білорусь як незалежну державу. Тому ці 2 роки розвитку Полку імені Калиновського, як білоруського підрозділу, я оцінюю позитивно. Ми пройшли складний шлях, набули колосального досвіду, залишилися згуртованою командою. Нині полк є великою національною частиною у Збройних Силах України. Цей факт сам по собі говорить про те, що ми багато чого досягли. І я впевнений, що отримається ще більше».
