Редакційний секретар Ilustrowany Kurier Codzienny Ядвіга Зброжковна в супроводі чоловіка відвідує ливарний цех У 2016 та 2019 роках "Вікна" публікували унікальні світлини, зроблені у 1936 році у приміщенні знаменитої ливарні дзвонів у Калуші. Анатолій Дутчак віднайшов архівне джерело цих фотографій та показав їхню історію.
Фотографії зберігаються в Національному цифровому архіві (Narodowe Archiwum Cyfrowe), фонд Koncern Ilustrowany Kurier Codzienny – Archiwum Ilustracji.
Ilustrowany Kuryer Codzienny, I.K.C. (укр. Щоденний ілюстрований кур’єр) — популярна суспільно-політична та інформаційно-рекламна газета Польщі. Перший загальнопольський друкарський орган. Виходила у Кракові у 1910 — 1939 роках. Редакція перебувала на вул. Велеполі, 1 (нині тут Палац Друку). Вихід газети сприяв створенню однойменного видавничого концерну. Одночасно з газетою друкувалася низка додатків, зокрема, "Kuryer Literacko-Naukowy" (Літературно-науковий кур’єр) (1924-1939) та "Kuryer Kobiecy" (Жіночий кур’єр) (1927— 1939). Припинила публікації у зв’язку з німецькою окупацією Польщі у жовтні 1939 року.
На цих фотографіях задокументовано виготовлення в ливарні дзвонів братів Фельчинських в Калуші пам’ятного дзвону «Жвірка і Вігура» (пам’яті польських льотчиків Францішека Жвірки та Станіслава Вігури, які загинули в авіакатастрофі). Дзвін був виготовлений на замовлення видавничого концерну I.K.C. і жінка в капелюшку на одній з архівних фотографій — це Ядвіга Зброжковна, секретар редакції I.K.C.
Станіслав Вігура та Францішек Жвірко
Станіслав Вігура (Stanisław Wigura, народився 9 квітня 1903 року у Житомирі або 9 квітня 1901 року у Варшаві, загинув 11 вересня 1932 року в авіакатастрофі поблизу Церліцко Гурне) — польський авіаційний конструктор, інженер та авіатор, співзасновник конструкторської команди РВД, викладач Варшавського політехнічного університету. Разом з пілотом Францішеком Жвіркою переміг у міжнародному авіаційному змаганні Challenge 1932.
Францішек Жвірко (народився 16 вересня 1895 у Свєнцянах, загинув 11 вересня 1932 в авіакатастрофі в Черліцько-Гурному) — поручник і льотчик Війська Польського, спортивний льотчик. Разом з інженером Станіславом Вігурою він здобув перше місце у змаганнях «Challenge» 1932 року та міжнародний кубок Польщі. Батько популяризатора авіації Генрика Жвірки.
Про аварію
Вранці 11 вересня 1932 року з краківського аеропорту вилетів літак RWD-6. За штурвалом сидів пілот-поручник Францішек Жвірко, командир навчальної ескадрильї Центру підготовки офіцерів авіації в Дембліні. Як механік летів інженер Станіслав Вігура, один із конструкторів літака. Кількома днями раніше, 28 серпня, вони обидва тріумфували на найбільшому авіаційному заході у світі – Міжнародному конкурсі туристичних літаків Challenge 1932 у Берліні. Там, на польському RWD-6, після технічного випробування, перевірки швидкості та кругового польоту через Європу понад 7360 км, перемогли німецькі екіпажі на сучасних літаках Heinkel He 64 і Klemm Kl 32, які вважалися фаворитами.
Цього разу вони летіли на льотну зустріч до Праги. Приблизно через дві години вони потрапили під шторм над Черліце, Чеська Республіка. «Після 8 години ранку над нашою місцевістю було помічено літак, який прямував на захід. Через сильний вітер, який не вдавалося вгамувати, він був змушений повернути назад, ймовірно, вирішивши повернутися до Польщі, оскільки подальший політ був неможливий», — читаємо в книзі пам’ятіі Ґурни Черлічко. Далі було написано: «За волею долі, цей літак, побудований для змагань і тому легкий, зазнав серйозних пошкоджень через пануючий шторм (зламалося крило) і впав на землю в лісі пана Мішеля в Косьцельці в Черліцькому Дольньому, ламаючи міцні ялини». Генерал-майор Францішек Маціола, голова Правління Головного Товариства Сеньйорів Військової Авіації Польщі, 8 вересня цього року під час святкування річниці катастрофи в Черліцку поспілкувався з понад 90-річним свідком тих подій. – У неділю вранці, 11 вересня, я бачив літак, який летів на висоті 200-300 метрів над землею. У цей час насувався штормовий фронт із сильним вітром. Пілоти намагалися повернути назад, але їм це не вдалося, розповів літній житель.
За словами генерала, пілоти могли потрапити в сильні повітряні потоки, що утворилися над горбистою місцевістю. Від сильного вітру машина зачепила дві ялини та впала на землю. 37-річний Жвірко та 31-річний Вігура загинули на місці. «Улюбленці богів живуть недовго. І боги особливо полюбили Жвірку, бо спочатку дали йому щастя й радість великого успіху, а потім забрали життя», — писав «Ilustrowany Kurier Codzienny» 14 вересня 1932 року.
На місці загибелі льотчиків, названому після трагедії “Żwirkowiskiem”, встановлено березовий хрест із гвинтом літака, збережено пеньки дерев, об які впав літак, — їх назвали «щоглами смерті» та зведені символічні могили пілотів. Їх самих з почестями поховали на Алеї заслуг на кладовищі Повонзкі у Варшаві. Був також пам’ятник роботи оломоуцького скульптора Юліуса Пелікана з барельєфами краківського художника Яна Решки, які зображали льотчика на кам’яному постаменті. Однак через національні чвари пам’ятник не був встановлений. У третю річницю катастрофи була споруджена невелика каплиця — мавзолей і брама з написом «Старт Жвірки і Вігури до вічності».
RWD-6 — polski samolot turystyczno-sportowy, skonstruowany przez zespół konstrukcyjny RWD specjalnie na zawody Challenge w 1932.
Після катастрофи в Черліцах краківський «Ilustrowany Kurier Codzienny» оголосив збір на пам’ятний дзвін. Акція зустріла великий резонанс серед читачів, польського уряду та Війська Польського, які передали на переплавку старі гармати. У «Новинах» за 12 листопада 1932 року можна було прочитати: "Діти з початкової школи в Рафалівці на Волині придумали гарну ідею. Вони організували паломництво до Польської Гори біля Костюховки, де 1916 року в тяжких боях з москалями загинуло багато легіонерів 1-ї бригади Юзефа Пілсудського. Проходячи величезними полями бойових дій, діти зібрали 18 кілограмів уламків гранат, які потім передали як матеріал для дзвону імені Жвірки і Вігури". Виготовлення дзвону «Жвірки і Вігури» замовили у ливарні братів Фельчинських на вулиці Короля Яна Собєського, 25 у Калуші.
Виготовлення дзвону
Барельєфи, призначені для пам’ятного дзвону «Жвірка і Вігура», який мав бути розташований на місці авіакатастрофи, Францішека Жвірки (видно праворуч) і Станіслава Вігури (видно ліворуч). Виконані скульптором Анною Валлек-Валевською.
Фрагмент ливарного цеху з видимими глиняними формами для дзвонів і кришкою форми з отворами для лиття.
Зовнішня форма дзвону.
Зовнішня форма дзвона, яка опускається на внутрішню форму в земляній ямі.
Зовнішня форма дзвона.
Робітник працює над формою для дзвону.
Закопування внутрішньої форми дзвона.
Редакційний секретар Ilustrowany Kurier Codzienny Ядвіга Зброжковна в супроводі чоловіка відвідує ливарний цех.
Робота в ливарному цеху з виготовлення дзвону.
Фрагмент дзвону.
Чоловік стоїть біля форми дзвону.
Робітник працює біля печі під час плавлення металу в дзвін.
Момент відкриття камери металевого сплаву, який заповнює закопану в землю форму дзвону.
Робітник під час роботи по обробленню дзвону.
Дзвін, відлитий у 1936 році фірмою Фельчинських, важив 1300 кг, його діаметр становив 1,6 м. У п’яту річницю загибелі льотчиків дзвін мали повісити в Черліцко, але, на жаль, чехословацька влада не погодилася на його перевезення через кордон. Дзвін був виставлений на ринковій площі в Цешині, а згодом на подвір’ї музею. Після початку Другої світової війни німці знищили дзвін і переплавили його на сусідньому металургійному заводі Тршинець.
Передача м. Цешин дзвона «Жвірка і Вігури» виготовленого в Ливарні братів Фельчинських. Головний редактор Koncern Ilustrowany Kurier Codzienny Маріан Домбровскі під час виступу.
Мер Цешина Владислав Міхейда під час виступу.
В урочистостях беруть участь учасники церковного хору.
Учасники церемонії в ратуші Цешина. Видно: головний редактор Koncern Ilustrowany Kurier Codzienny Маріан Домбровський (7-й зліва), мер Цешина Владислав Міхейда.
Каплиця-мавзолей і брама з написом «Старт Жвірки і Вігури до вічності», на жаль, не пережили війни. У 1940 році їх знищили німці. Однак пам’ятний камінь і напис з воріт збереглися. У 1950 році територію гравійного кар’єру було впорядковано та встановлено пам’ятник авіатору, який Юліус Пелікан раніше заховав у своєму сараї в Оломоуці. У 1994 році зусиллями місцевого Польського гуртка Культурно-освітнього товариства в Черлицько-Косцельці збудовано Польський дім із меморіальною кімнатою льотчиків. "До нас приїжджають поїздки з Польщі, школи, військові, десантники. Крім виставки, ми також показуємо фільм про пілотів", — каже Тадеуш Смугала, президент філії PZKO. Незважаючи на те, що минуло стільки років після трагедії, мешканці іноді досі приносять у меморіальну кімнату шматки обшивки RWD-6.
З нагоди 80-х роковин трагедії кімнату також поповнили копією дзвону, який мав висіти тут у 1937 році. Зараз Асоціація сеньйорів військової авіації Республіки Польща підготувала дві її копії. "Вони були створені в ливарній майстерні Януша Фельчинського, тій самій, що виготовила дзвін у 1937 році", — каже генерал Маціола. У домашніх архівах родини Фельчинських зберігаються фотографії оригіналу, який важив приблизно 1200 кг. Репліки менші і важать по 80 кг. Один із них Асоціація передала Музею Військово-Повітряних Сил у Дембліні на День польської авіації, а другий 8 вересня було доставлено до Польського дому в Черліцку.
Цього року річницю катастрофи на Жвірковіско відзначали кілька сотень людей з Польщі та Чехії — військові та авіатори на чолі з генерал-лейтенантом Лехом Маєвським, командуючим Повітряними силами, члени Асоціації сеньйорів польської військової авіації та ентузіасти авіації. Літаки Польського аероклубу та TS-11 з команди "Biało-Czerwone Iskry" пролетіли над Черлицьком, залишаючи в небі смуги білого та червоного диму. Під час церемонії копію історичного дзвону вперше вдарила онука Францішека Жвірки Єва Жвірко-Нівінська. "Ми хотіли таким чином закрити певний етап історії", — резюмує генерал.