Ігор Кітраль посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня Ігор Кітраль — сержант, старший стрілець 3-го гірсько-штурмового відділення 3-го гірсько-штурмового взводу 2-ої гірсько-штурмової роти військової частини А3029.
Зимового ранку 14 грудня 1974 року в селі Вишків Калуського району Івано-Франківської області народився хлопчик із зеленим пронизливим поглядом, який вже з дитинства, здавалось, щось знав про цей світ і про своє покликання в ньому. Саме так описують життєвий шлях Героя близькі йому люди під час навчання в школі. Всі почали звертати увагу на доброту та жертовність молодого парубка, йдеться в проєкті "Спогади крізь віки", інформують "Вікна".
Широка усмішка та влучні слова могли розрадити в розпачі, ніколи не жалівся на тимчасові труднощі. Гаслом його життя були слова: «Час не чекає».
Коли народився Ігор, його рідне село засипало снігом висотою близько метра. У хлопчика були ще дві старші сестри — Оля і Леся. Коли Ігорю було чотири роки, мама разом з дітьми поїхала працювати і проживати у селище Тімірязівка Донецької області. Пробувши там п'ять років, сім'я повернулася у Вишків. Тут Ігор закінчує восьмирічну школу і майже одразу йде працювати на цегельний завод у Львові.
У 1992 році служив старшим сержантом у прикордонних військах в Шегині. Відслуживши два роки, молодий чоловік подався на заробітки за кордон. Працював у Польщі, Білорусії, Чехії, Італії. Але в його серці завжди була тільки Україна.
У 2002 році одружився й у них з дружиною народилась донечка Марія. Побудував дім, та, на жаль, проживав у ньому недовго, адже постійно працював за кордоном.
У 2022 році, коли почалось повномасштабне вторгнення ворога, Ігор повернувся з Польщі на рідну батьківщину зі словами:
«Всі мої хлопці, які зі мною працювали, поїхали додому захищати Україну. І я поїхав».
15 червня 2022 року Ігорю Кітралю вручили повістку, а вже через місяць — 15 липня — боєць загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області, отримавши поранення, не сумісне з життям.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) Указом Президента України Володимира Зеленського.
"Хорошою людиною був Ігор, — говорять друзі покійного воїна. — Скільки з ним, де ми не працювали, було по-всякому: іноді сварилися, на другий день він усміхається і не тримає на зла. Якби ж то всі були такі як Ігор. Він заслужив поваги, він — Герой. Доказав, що не потрібно боятися. Низький уклін Ігоркові. Хороший друг. Назавжди буде в пам'яті".
