Майже півтора року правду вдалося від рідних приховувати, доки у квітні минулого року 29-річний старший Іван не отримав поранення у Гуляйполі на Запорізькому напрямку, розповіли в обласній клінічній лікарні Івано-Франківської обласної ради.
Військовий втратив ногу. Проте, каже, не жалкує, що став на захист країни. Вчинив би так само й зараз, якби довелося обирати. Лікувався воїн в обласній клінічній лікарні, до слова, став одним з героїв фотопроєкту "Сталеві духом", а нині проходить протезування у Львові.
Наприкінці грудня 2023-го поранення отримав і молодший 21-річний Андрій, поруч з яким буквально з перших реанімаційних днів перебуває мама, підтримка й опора для усіх. Так стверджують сини, які до останнього хотіли вберегти її від сліз і смутку.
Днями після тримісячного лікування у відділенні торакальної хірургії Андрія вже перевели у Центр фізичної та реабілітаційної медицини, де вояка вчиться писати лівою рукою та навіть малювати. Як пригадує мама, до війни Андрій робив це дуже вправно, до кожного свята малюючи для неї квіти та портрети.
Через мінно-вибухову травму праву руку Андрій частково втратив. Тож нині, поки не відбудеться протезування, як колись малого, мама вчить Андрія писати, щоправда, не правою, а лівою рукою. За спеціально розробленою програмою з пораненим воїном працює реабілітаційна команда Центру.
В День українського добровольця до Андрія приїхали старший брат Іван, який тут проходив перший етап лікування, мама та бабуся Ганна. Бабуся, до слова, живе в села Старуня й провідує онука щотижня.
Жінка пишається мужніми внуками. Каже, хлопці змалку допомагали їй поратися в господарці й вона знала, що виростуть відповідальними й патріотами.
Тепер усією родиною вони переживають за середущого 26-річного Дмитра, який несе службу на тому ж Запорізькому напрямку.