У клініці таки здійснюють реконструктивні операції. «На той момент, два роки тому тут було всього 7 ліжок стаціонару, бо ми були лікарнею пластичної хірургії та урологічних операцій. Таких дуже планових. І ми не були розраховані на такий досить великий потік пацієнтів, який ми маємо зараз. Тоді було 7 ліжок, зараз 14 стаціонару. Якщо говорити суто про військових, за ці два роки, то майже 400 військових отримали тою чи іншою мірою лікування в добровольчому шпиталі. Більшість з них були й на курсі хірургічного лікування, і фізична, психологічна реабілітація, і також частина хлопців була на суто програмі реабілітації. Більшість з них — це є звільнені з російського полону. Також були люди, які тільки на програмі реабілітації без хірургічного лікування», — розповідає керівник першого хірургічного добровольчого шпиталю «БРАСС» Станіслав Онищук.
Проводять психологічну та фізичну реабілітації. Застосовують ерготерапію, фізичну та фізіотерапію. Різні методи, кажуть лікарі, для того, щоби боєць після поранення повернувся до звичайного життя. 24-річний Володимир Проказа родом із Полтавщини. Втратив ногу, виконуючи бойові завдання на Куп’янсько-Лиманському напрямку. Після численних операцій у різних шпиталях країни, потрапив до лікарні на Мазепи, далі до Тлумацької лікарні, а вже за добу, за рекомендаціями протезистів, потрапив до БРАССу. Зараз відновлюється за новітніми методиками. В тому числі працюючи у сучасних окулярах віртуальної реальності. Одягаючи їх, боєць вчиться керувати власними емоціями, інформує oper-info.if.ua.
«На Мазепи я пролежав тиждень, потім там нові борти поступали, привозили хлопців інших. І ми там не могли довго знаходитися, то нас рішили переводити в Тлумач в лікарню. Але я зі своїми протезистами поспілкувався і вони сказали, що в нас є такий хірургічний центр як БРАСС. Комфортно дуже, подобається. Їздив на конях, навіть спробував без ноги залізти на коня, щоби покататись. На вистави їздили, на концерти, з глини ліпили, доволі непогано, займалися художньою самодіяльністю навіть. Вчили вірша, розказували, знімали ролик до Шевченківських днів. Попри те, що розвиваємось фізично, ще й духовно розвиваємося», - розповідає поранений військовослужбовець 1004 окремого полку Володимир Проказа.
Про добру психологічну реабілітацію у БРАССі розповідає і 34-річний військовослужбовець Андрій Шемко із Чернігівщини. З перших днів повномасштабного вторгнення Андрій пішов добровольцем. Служив у складі понтонно-мостової роти. Отримав поранення, потрапивши під ворожий обстріл. Перед клінікою "БРАСС" лежав у кількох шпиталях, а тому може порівняти підходи лікування. Каже, в одужанні дуже допомагає саме психологічна реабілітація.
«По-перше, тут є реабілітація психологічна. Там же психологічної реабілітації дуже мало. А для бійця що треба в першу чергу? Перш за все психологічна підтримка, а вже потім фізична реабілітація. Тобто БРАСС ставить не тільки на ноги в прямому сенсі, а й в переносному. Тобто ще й психологічно», - каже поранений військовослужбовець Андрій Шемко.
У клініці таки здійснюють реконструктивні операції. Їхня ціль – це повернення втрачених функцій рук та ніг, відповідно, повернення пацієнта до звичайного життя. Однак навіть після оперативного втручання фахівця та цілком успішної операції без психологічної готовності бажаного результату не досягти, каже лікарка-реабілітологиня центру Наталія Сенчак.
«Якщо боєць не хоче психологічно, фізичного одужання не буде, не доб’ємося ніякого результату. Навпаки ми можемо втратити той результат, який був раніше. Все ж таки психологічно для нас це дуже важливо. Ми стараємось підтримувати, стараємось займатися з хлопцями в хорошій позитивній атмосфері, але робота психолога для нас є дуже важливою», — впевнена лікарка.
Івано-Франківська громада взяла Перший добровольчий хірургічний шпиталь "БРАСС" під опіку. Вітаючи із дворіччям медичний центр, очільник громади Руслан Марцінків вкотре переконався, що у невеличкому приміщенні, де активно працюють хірурги, ортопеди, реабілітологи та психологи, нашим захисникам затишно і комфортно.
«Тут дуже затишно, по-сімейному. Так, не багато, можливо, палат, але місто взяло зобов’язання допомагати, утримувати цей заклад, персонал, тому що хлопцям тут подобається. Їм комфортно, вони отримують тут реабілітацію. Найважливіше, що хлопці хочуть такої реабілітації. Тут черга велика хлопців, які хочуть сюди попасти. Це найосновніший аргумент того, що такий заклад повинен існувати, повинен збільшуватися. Тому ухвалили рішення, з 1 січня взяли цей заклад на утримання, коли міжнародні партнери відмовилися. На жаль, сьогодні міжнародна допомога зменшується, місто ухвалило рішення взяти на себе левову частину витрат», - резюмував Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
Тим часом потреба у лікуванні травм війни зберігається. Нещодавно госпіталь збільшив кількість видів операцій для військових та всіх, хто постраждав від війни. І вже у перспективі, зізнається керівник центру, планують збудувати великий корпус Першого добровольчого хірургічного госпіталю "БРАСС" на більш ніж пів сотні ліжок.