16 квітня серце Героя зупинилося. Поховали воїна у рідному селі Добровляни. Нагадуємо, Микола Голіков народився 7 вересня 1993 року в селі Добровляни Калуського району. Навчався у Добровлянській ЗОШ. У шкільні роки захоплювався комп'ютерною технікою та активно допомагав з її ремонтом батькові, інформують "Вікна"
У 2009 році вступив до Калуського політехнічного коледжу за спеціальністю «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем». Паралельно працював у одному із калуських магазинів електротехніки.
У 2014 році долучився до добровольчого батальйону «Айдар» і відправився на Схід у зону АТО на Луганщину. Тоді потрапив у ворожий полон, де пробув 50 днів. Вороги катували й погрожували вбивством. Проте, на щастя, Микола потрапив у список полонених на обмін і повернувся на рідну землю.
Після звільнення була реабілітація, а невдовзі військовий переїхав до Києва. Працював у Межигір'ї охоронцем, а згодом — помічником коменданта. У 2016 році зустрів кохану дівчину Катерину, з якою планував прожити все життя. Проте щастя не було довгим.
Микола цікавився історією України, зброєю, автомобілями, збирав історичні книги, мріяв про подорож до США. У 2019 році вступив до Київського державного університету телекомунікацій на факультет технічного захисту інформації, здобув ступінь магістра та кваліфікацію інженера інформаційно-комунікаційних систем.
З початком повномасштабного вторгнення росії Микола Голіков пішов захищати Україну.27 лютого 2022 року ввечері при обороні Києва військовий отримав 10 кульових поранень. Лікарі боролися півтора місяця. Чоловік переніс 17 операцій, 18 — виявилася останньою. 16 квітня серце Героя зупинилося. Поховали воїна у рідному селі Добровляни.
Микола Голіков нагороджений численними нагородами за мужність, хоробрість, волонтерство та патріотизм.
