Президент ФК “Blago-Юність” розповів про формування команди, плани на сезон та професіональні амбіції клубу. При цьому амбіції клубу високі: в 2024 році він побореться за золоті медалі та Кубок рідної області, а також постарається дати бій такому досвідченому кубковому колективу, як ФК Миколаїв зі Львівщини. Задля цього Blago-Юність запросила головного тренера та низку новачків із Першої ліги ПФЛ України, повідомляє sport.if.ua
Тож президент ФК Blago-Юність (Верхня) Назар Волощак в інтерв’ю сайту «Український футбол» представив свою команду й розповів про:
- прихід нового наставника та низки статусних новачків;
- дербі Малика та ФК Миколаїв у півфіналі Кубка України;
- заснування клубу та дуже незвичного для вітчизняного футболу спонсора;
- товариський матч із Шахтарем на «Арені Львів»;
- участь у зимових турнірах, які вселяють оптимізм.
«У 2021 році Юність об’єдналася з футбольним клубом, який заснували Університет імені князя Данила Галицького та найбільший забудовник області»
– Пане Назаре, давайте почнемо з очевидного – назви клубу. Адже часто за подвійними назвами є свої історії злиття та паралельного розвитку. Отже, як зустрілися й об’єдналися Blago та Юність?
– У 1957 році в селі Верхня Калуського району група небайдужих студентів заснувала футбольну команду. Зважаючи на вельми молодий склад (а в ньому були на той час навіть школярі), назву підібрали саме ось таку – Юність. Ця команда мала свої здобутки, виграла чимало змагань Добровільного спортивного товариства Колос, а в 1990 році навіть грала з ветеранами Динамо (Київ) із такими легендами, як Сабо та Рудаков у складі.
Юність припиняла та відновлювала існування кілька разів, аж поки в 2018 році до мене звернулися небайдужі місцеві любителі футболу й запропонували розвивати команду. Ми почали з нижчих ліг Калуського району, виграли змагання в ньому, потім з абсолютним рекордом – 22 перемоги в 22 матчах – стали переможцями Першості Івано-Франківської області (це друга за рангом ліга нашого обласного чемпіонату).
– А що ж Blago?
– Вони розвивалися під назвою УКД-Blago, вигравали чемпіонат і Кубок Івано-Франківська. Великий шанувальник футболу, ректор Університету імені князя Данила Галицького Мирослав Луцький, стояв біля витоків цього колективу. Найбільша будівельна компанія Івано-Франківської області підтримала його починання. Її, до слова, очолює брат Мирослава Івановича – Андрій Луцький.
Вони стежили за розвитком Юності, тож запропонували об’єднати зусилля. Для Юності важливо було отримати фінансову підтримку, для УКД-Blago – медійність, сильний футбольний колектив для високого старту.
– Якими були успіхи об’єднаного клубу?
– Ми об’єдналися в 2021 році. На той момент ми дебютували в Кубку України серед аматорів і виступали там добре, лише в 1/8 фіналу після кількох раундів поступилися ЛСТМ у протистоянні, де мали шанси на вихід у чвертьфінал і самі втратили цю нагоду. Також ми вдало дебютували у чемпіонаті області, лідируючи в Вищій лізі з 5-очковим відривом після осінньої частини сезону. На жаль, завершити сезон 2021/22 в українському футболі не вдалося через віроломне вторгнення агресора.
– У 2022 році багато команд припинили успіхи, а також звучали заклики не заважати з футболом у такі страшні часи. Якими були ваші аргументи та мотивація, щоб все-таки поборотися за збереження народної гри на своїй батьківщині?
– Ми просто переконалися, що футбол – це розрада для нашого народу, ним цікавляться й його потребують. На той момент турніри було вимушено зупинено, проте задля ЗСУ команди взялися проводити благодійні матчі. Тож ми долучилися до цього потрібного процесу й десь із літа 2022-го відновили діяльність. Звісно, Blago-Юність не могла бути все тією ж – хтось із наших гравців пішов воювати, у когось так склалося в родині, що виїхав за кордон. Але, справді, головним у той драматичний момент історії України було постаратися допомогти Силам Оборони та зберегти футбол. Тож команди грали благодійні матчі, збирали посильний внесок для підтримки ЗСУ. А ми прийняли рішення грати.
«Ми спілкувалися з такими фахівцями, як Юрій Вірт, Олег Лужний, Олег Яремчук. У підсумку раді, що повернулися до Василя Малика»
– Вашому клубу вже є що згадати. А хто із гравців заслужив звання старожилів Blago-Юності?
– 30-річний півзахисник Віталій Турчанський: капітан нашої команди, багаторічний учасник змагань нашої області. Так вийшло, що на професіональному рівні не грав, але це гравець високого класу та людина з прекрасними особистими якостями. Лідер нашої команди ще з часів Юності (Верхня).
27-річний оборонець Святослав Лаврук: наш віце-капітан, який пройшов академію Шахтаря, грав на професіональному рівні за Прикарпаття (Івано-Франківськ), ФК Калуш та Епіцентр (Кам’янець-Подільський). Відразу після змагань ПФЛ України перейшов до нас у Юність і весь час за нас грає, незважаючи на інтерес зі сторони інших клубів.
Але загалом колектив у нас дружній, без розподілу на «своїх» і «чужих», отже, навіть найновіші придбання мають нагоду швидко заслужити авторитет і повагу одноклубників і фанів.
– Які тренери зробили великий внесок у розвиток клубу?
– Перш за все, це Роман Мотуз. Екс-гравець друголігової Чорногори, він був вельми перспективним футболістом – сам Ювентус відряджав скаутів його переглядати, але через травми йому не вдалося заграти на такому ж рівні, як Мартищук або Худобяк. Зате він зробив великий внесок в організацію та перші успіхи нашої команди. До нинішнього сезону він був головним тренером Blago-Юності, проте колектив рухається в бік професіоналізму, потребує нових підходів і знань. Роман Ярославович поступився посадою більш досвідченим фахівцям, але продовжує працювати в клубі в якості спортивного директора.
– У першій половині цього сезону в ЗМІ було багато чуток довкола нового головного тренера вашої команди. Розкажіть, як насправді все було?
– Ми хотіли влити в команду «свіжу кров». Спочатку спілкувалися з Василем Маликом, але так вийшло, що на той момент він уже дав принципову згоду очолити тернопільську Ниву й змушений був нам відмовити.
Потім хотіли призначити на посаду головного тренера нашого земляка Ігоря Ощипка, знаючи, що він після тренерського штабу U-19 Ворскли мав бажання повернутися в рідний край – на західну Україну. Він уже й брався за роботу, місяць тренував команду, але за два тижні до старту сезону отримав запрошення очолити Карпати-2 й пішов у цей клуб. Карпатівське серце, тож вибір був на користь рідного клубу.
Ми спілкувалися з такими фахівцями, як Юрій Вірт, Олег Лужний, Олег Яремчук – батько збірника Романа, проте з різних причин не налагодили співробітництво. В підсумку досвідчені фахівці порадили нам звернути увагу на граючого тренера команди Володимира Федоріва – а щоб був наставник обабіч поля, головним призначити Олега Петрика.
У першій частині сезону так і пропрацювали, проте Олег Васильович бачив себе більше в роботі в юнацькому футболі, тож ми домовилися про припинення співпраці. А тут якраз Василь Малик, якого ми хотіли бачити на цій посаді від самого початку, попрощався з першоліговою Нивою. Так ми й знайшли можливість співпрацювати, раді, що з’явилася така можливість. Я добре пам’ятав Василя Івановича ще з часів його тренерства у ФК Калуш (на той момент клуб-новачок Другої ліги вийшов у лідери, був у трійці й навіть очолював Групу «А», – прим. «УФ»).
Легіонери» зі Львівщини стали для нас підсиленням, про це свідчить результат»
– Blago-Юність поповнило свій склад низкою, як зараз кажуть трішечки неточно, «легіонерів» із інших областей. Чому вирішили опиратися на іногородніх гравців?
– Я сам живу у Львові й маю спільних знайомих, щоб комплектувати команду з цього вектору. Річ у тім, що змагання Івано-Франківщини, як це не парадоксально, після повномасштабного вторгнення стали ще сильнішими. Додалося багато сильних футболістів із окупованих чи розірваних бойовими діями регіонів. А у нас багато клубів і без того традиційно посилювалися гравцями з інших областей: скажімо, Покуття (Коломия) – із Чернівецької, Пробій (Городенка) – із Тернопільської, ми – десь ближче до Львівської, тож посилювалися звідти.
В цьому мені допомагав футбольний фахівець Юрій Труш, який має великі зв’язки та здійснює посередницьку діяльність. Таким чином ми справді посилили команду, про це свідчить результат.
– І який він у команди на обласному рівні?
– Blago-Юність лідирує в чемпіонаті області з 2-очковим відривом від найближчого конкурента та зіграє за вихід у фінал Кубка Івано-Франківщини, де ми в чвертьфіналі по пенальті перемогли географічних сусідів – Гарду (Калуш).
– Як розставляєте пріоритети?
– Жоден турнір для нас не є другорядним. Принциповим є виграти золоті медалі обласного чемпіонату – ми за них боролися ще в попередніх сезонах, але, лідируючи в 2021/22, не змогли досягнути титулу через дострокове припинення турніру, а в минулому чемпіонаті за рівності очок лише в «золотому матчі» мінімально програли ФК Вільхівці.
– У футболі є така усмішка: команда Цукровик видає зарплату цукром, Шинник – шинами, Металург – металопрокатом. У вас серед спонсорів і засновників – освітяни та девелопери. Що обіцяно футболістам в випадку виконання завдань?
– Ну, квадратними метрами точно не платимо:) Але є справді в нас у складі студенти Університету імені князя Данила Галицького. У нас зібрані хороші футболісти, а серед них – фахівці в своїй справі. До прикладу, капітан Турчанський за спеціальністю еколог.
«Із Шахтарем зіграли на «Арені Львів»
– Наскільки змінилася ваша команда за час зимової перерви?
– Жоден футболіст не пішов із Blago-Юності сам, зі своєї волі. Навіть півзахисник Сущак, якого запрошував у тернопільську Ниву інвестор клубу Михайлів, залишився з нами, хоча мав перспективи заграти в Першій лізі. Нам, звісно, приємно, що є інтерес вищих за рангом клубів до наших футболістів. Але все ж хочемо збудувати щось хороше, своє. Навіть коли Василь Малик, очолюючи ту ж Ниву, цікавився деякими нашими гравцями, я йому говорив: «Василю Івановичу, не поспішайте забирати, потім назад повертати хлопців буде важко».
Отже, залишили нашу команду із основної обойми півзахисник Поручинський, нападники Болокан і Зубар, із резерву – воротар Федишин, півзахисники Неворотін і Павлик. Підписані воротар Герич (Прикарпаття), півзахисники Грицак (Агробізнес), Репета (Лівий берег), Оленич (прийшов зі складу суперника в Кубку України серед аматорів – ФК Миколаїв), нападник Гнатів (Фенікс). Крім двох, всі інші новачки – з Першої ліги змагань ПФЛ України.
– Комплектація завершена чи ще шукаєте гравців на певні позиції?
– Очікуємо ще гравців із досвідом виступів серед професіоналів. Наразі ведуться перемовини. Наша найбільша потреба – форвард, також хотіли б отримати нового захисника, який міг би закрити кілька позицій у задній лінії.
– Як провели цю зиму?
– Зіграли на престижному Меморіалі Ернеста Юста. Вийшли зі своєї групи, зігравши внічию з ФК Куликів-Юність, Покровою U-19 (Львів), ЛСТМ (Луцьк). В 1/16 фіналу з рахунком 5:1 переграли учасника змагань ААФУ – Фенікс (Підмонастир), але в наступному раунді поступилися 0:2 юнацькій команді Руху.
Також провели кілька контрольних матчів: із першоліговою Нивою з Тернополя (2:2), учасників змагань ААФУ ФАТ Подоляни з Тернополя (0:5) і знайомими по турнірах ІФАФ – Тепловиком-Прикарпаття (3:0). Звісно, прикро за програні матчі – проте відзначу, що там за нас грали переважно переглядові футболісти. Програли Подолянам – і з дев’яти жодного не залишилося в нашій команді.
Наразі готуємося до старту на Кубку Підгір’я, який має розпочати свій 28-й розіграш сьогодні. Тут маємо намір провести п’ять матчів і таким чином отримати ігрову практику аж до першого матчу 2024 року на всеукраїнському рівні – півфіналу на Львівщині з ФК Миколаїв.
– Ще під час осінньої частини сезону Blago-Юність мала унікальний досвід товариського матчу з чемпіоном України.
– Так, це була велика честь і незабутні враження. Під час тижня збірних Шахтар запросив нас зіграти спаринг на «Арені Львів». Звісно, ми поступилися (0:6), але сама атмосфера, враження від виступу на стадіоні міжнародного рівня проти таких гравців, як Ракицький, Бондаренко, Криськів, Келсі та Сікан, це безцінно.
У Другу лігу не йдемо «через голови», а хочемо до неї дорости»
– Що вже знаєте про свого суперника в півфіналі Кубка України серед аматорів?
– Ну, по-перше, ФК Миколаїв зі Львівщини – це відомий клуб, який гарно проявив себе як у аматорському Кубку України, так і цього сезону в Кубку України серед професіоналів. По-друге, нашу команду очолює колишній наставник миколаївців Василь Малик, який добре їх знає та, вважаю, зробив великий внесок у попередні успіхи клубу. В нас є низка футболістів із Львівської області, в тому числі й ті, хто грав колись за ФК Миколаїв.
До нашого суперника ставимося з повагою. У них значний кубковий досвід, відомий тренер Шумський і гарний підбір гравців.
– ЗМІ повідомляли, що Blago-Юність іде в Другу лігу. Якщо так, то як проходить процес?
– Ні, це не відповідає дійсності. На Івано-Франківщині існує похвальна практика переходу на вищий рівень за спортивним принципом. У нас право грати на всеукраїнському рівні отримують саме найкращі команди області. То як ми, не граючи в чемпіонаті України серед аматорів, могли б перескакувати через цей рубіж і подавати заявку на атестацію?
Не буду приховувати, Друга ліга – наше стратегічне завдання. Проте я вважаю, що клуб повинен повністю відповідати цьому рівню й дорости до нього чесно. Стадіон у селі Іванкова, напевно, відповідає вимогам змагань ПФЛ у цій лізі – 350 індивідуальних сидінь, поле стандартного розміру та високої якості, кольорове табло й так далі. До того ж, наші співзасновники розглядають можливість виступів серед професіоналів у обласному центрі, навіть зведення нового стадіону для цього.
Але, щоб переходити на новий рівень, треба виграти все на попередньому. Станемо чемпіонами області, зіграємо (причому, успішно) в чемпіонаті України серед аматорів, підтягнемо інфраструктуру та всі інші вимоги – і будь ласка. «Через голови» йти нікуди не варто, це не приносить довготривалого стабільного успіху.
– Як вам гра вашої команди при новому головному тренері та з новачками? Вже вимальовується власний стиль?
– Так. Я пригадую, як нашу гру описував Василь Іванович при перших бесідах і призначенні. Так от, зараз ми бачимо цей футбол Малика – зі стрімким виходом від оборони в атаку, сильним наступальним потенціалом, злагодженими командними діями. Звісно, під час міжсезонки бували матчі, які можна назвати нерівними. Проте ми настільки потужно починали, після першого тайму мали по 3-4 забитих м’ячі, що це свідчить про гарний потенціал команди.
– Якою хочете бачити команду Blago-Юність через півроку, рік, п’ять років?
– Заглядати далеко не дозволяє поточна ситуація. Продовжується війна. Всі ресурси України направлені на обороноздатність. Але в цілому, якщо все буде добре, цього сезону хочемо здобути титули й трофеї, про які давно мріяли. Наступного сезону – зіграти в чемпіонаті України серед аматорів. Далі ж розвиватися й вийти на професіональний рівень.
