У Калуші вшанували пам'ять В’ячеслава Чорновола. Фото: міська рада Панахиду за В’ячелавом Чорноволом відслужили священнослужителі УГКЦ і ПЦУ. Символічну пісню "Ой у лузі червона калина" виконали учасниці тріо "Бойківчанка", інформують "Вікна" з посиланням на Калуську міську раду.
"Наше завдання в тилу сьогодні — виховувати в кожній дитині маленького Чорновола, маленького Шухевича, маленького Бандеру. Вшановуючи Чорновола, вшановуємо сьогодні, всіх жертв режиму, усіх патріотичних активістів, а також тих героїв, хто на Майданах і на фронті віддав своє життя за Україну, а також у концтаборах, застінках кгб. Нехай вони сьогодні з неба вимолюють Перемогу, а нам дають наснаги за неї боротись", — зазначив керуючий справами виконкому Калуської міської ради Олег Савка.
Присутні поклали квіти до горельєфа В’ячеслава Чорновола.
Нагадаємо, за кілька днів після загибелі В’ячеслава Чорновола, 30 березня 1999 року, його ім’ям назвали одну з історичних вулиць Калуша. А за три роки на фасаді палацу культури "Мінерал" відкрили горельєф авторства місцевого скульптора Ігоря Семака.
Довідка. В’ячеслав Чорновіл — (24 грудня 1937 — 25 березня 1999) — український політик, громадський діяч, публіцист, літературний критик, народний депутат України I—III скликань (1990—1999), діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; другий голова Народного руху України (1992—1999). Герой України (2000, посмертно), кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, лауреат Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна (1975) та Національної премії імені Тараса Шевченка (1997).
Разом з іншими діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один з ініціаторів створення Української Гельсінської спілки.
Кілька разів ув'язнений за "антирадянську агітацію та пропаганду". Сумарно 17 років пробув у мордовських таборах суворого режиму і у засланні. І навіть це не знищило сталевий дух В’ячеслава Максимовича. У 1980-х роках він став провідником українського національно-демократичного визвольного руху.
Із 1992 року — очолював народний рух України. Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.
Загинув 25 березня 1999 року в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Дехто (наприклад, син політика Тарас) вважає загибель Чорновола умисним вбивством. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї.
