На поетичних читаннях немає обмежень ні за темою, ні за віком, ні за статтю «Поезія — важлива і цікава. Люди, які цим займаються на таких зустрічах можуть поділитись надбаннями. Адже дуже важливо дати поштовх майбутнім поетам, щоб вони не зупиняли свої прояви», — розповів у коментарі "Вікнам" Олег Відливаний, директор музейно-виставкового центру Калуської міської ради.
На таких заходах немає обмежень ні за темою, ні за віком, ні за статтю.
«Був досвід виступу учениці, вірш якої почули у стінах шкільного бомбосховища під час тривоги, а траплялися і пенсіонерів», — розповідає організаторка читань Оксана Максим‘як.
Серед тих, хто пише серцем і душею, є професійні поети — члени Національної спілки письменників України, наприклад, Валентина Ганущак, але вистачає і початківців. Обидві категорії належать до тих, хто бачить красу в усьому, надихається нею і може поділитись з іншими.
«Тут ми нікого не критикуємо, не висміюємо і не засуджуємо, а просто слухаємо, адже творчі люди прагнуть бути почутими», — впевнена Оксана Максим‘як.
Цьогорічний захід зібрав близько десяти учасників, серед яких 76-річний харків’янин Ігор Драчов. Чоловік уже півтора року проживає в Калуші.
«Починав писати ще у школі, університеті, — поділився поет. — Здебільшого це була іронічна поезія. У одному радянському фільмі хлопець казав, що не займається датською поезією, а я нею — займався. Писав до різних дат: іменин, ювілеїв, днів народжень, весіль тощо. Для мене поезія почалася із гри. На 20-річчя другу написав йому вірша, а він мені в такому ж форматі відповів, і тут у нас понеслось. Писав здебільшого російською, а після незалежності України — українською, або ж двома мовами. Були в мене і політичні п’єси. Одна із них «Крадуть усі» присвячена першій річниці правління тодішнього президента Януковича. Вона на той час дуже розлетілася місцевими виданнями. Зараз пишу про моє бачення війни».
Ще однією із декламаторів своїх віршів є Світлана Яворська (псевдонім Світлана Іва). Жінка розповідає, що пише уже пів життя, хоча за фахом інженер, проте в душі і художниця, і поетеса.
«Перший мій вірш «Павутинка» написаний у 26 років у лісі. Зазвичай мої тексти про природу, яка мене оточує, є про любов, політику, але найбільше, кажуть слухачі, що виходить писати для дітей», — зазначає Світлана Іва.
На майбутнє організатори поетичних читань планують зустріч в криївці «Черемоша» на військову-патріотичну тематику, а також духовні читання за участі священників.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
