Назавжди 26. Військовий Ігор Кириченко з села Спас помер після свого дня народження

Скорботний кортеж з тілом Героя, що повертався додому, назавжди зустрічала на колінах вся громада. Свій вічний спочинок Ігор знайшов на кладовищі села Спас.
Переглядів: 2251
Ігор Кириченко помер від поранень 13 травня 2023 року у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені Мечникова

Ігор Кириченко, позивний "Ангел" — військовослужбовець 2-го відділення окремого кулеметного взводу 419-го батальйону військової частини А4809 Збройних Сил України.

Народився 12 травня 1997 року в селі Спас Івано-Франківської області. Ігор був середущою дитиною у сім'ї. Закінчив 11 класів сільської школи. Разом зі своїми сестрами Оксаною і Адріаною любив тварин, особливо собак та котів, йдеться в проєкті "Спогади крізь віки", інформують "Вікна".

Ігор був справжнім патріотом. А ще веселим, щирим, добрим, завжди життєрадісним та мав багато мрій. 2017 року закінчив Стрийське вище професійне училище, де здобув фах машиніста бурових установок. Їздив на заробітки за кордон. У Калуші працював у мережі магазинів "Комфі". Хлопець мав багато мрій та сподівань, однак всі його задуми перекреслила війна.

22 лютого 2023 року Ігоря мобілізували. Хлопець  поповнив лави Збройних сил України та став на захист Батьківщини. Проходив навчання в Делятині, а відтак — у Львівській області. Після двох місяців вишколу поїхав на Бахмутський напрямок, де взвод, в якому служив Ігор, приєднали до 93-ї окремої механізованої  бригади. Спершу воював у Костянтинівці, потім на "нульовій" позиції.

10 травня 2023 року під час виконання бойового завдання Ігор отримав важкі уламкові поранення. Лікарі до останнього боролися за його життя, однак під час чергової операції 13 травня Ігор помер. 12 травня йому виповнилося  всього 26 років.

Скорботний кортеж з тілом Героя, що повертався додому, назавжди зустрічала на колінах вся громада. Свій вічний спочинок Ігор знайшов на кладовищі села Спас.

Нагороджений медаллю Івано-Франківської обласної ради "Лицар бойового чину" (посмертно).

Сестра Віталія пригадує, що Ігор був дуже спокійним, не любив конфліктів:

"Не любив про себе багато розповідати, та після його смерті так багато людей написало стільки теплих слів і спогадів. Він любив бавитися з племінниками. Друзі згадують його як доброго, надійного, безвідмовного друга, який завжди прийде на допомогу, людину, що не заподіяла нікому зла".

Ігор Кириченко поповнив ряди небесного війська і звідти надихає своїх побратимів, друзів до боротьби за свободу, незалежність України, за велику ідею, за яку він заплатив життям.