Андрій Стеф’юк народився та виріс в селі Хом’яківка нинішньої Гвіздецької громади на Івано-Франківщині.
"Жити у мирі та злагоді, завжди допомагати, підтримувати один одного — так заповідали батьки, за таким принципом жив і донині. Андрій завжди підставляв своє плече тим, хто потребував його допомоги, ніколи не полишав незакінчену справу. Завжди чинити по совісті та сміливо йти вперед — саме такими принципами керувався він у своєму житті", — пишуть земляки.
У 2014 році закінчив Гвіздецький ліцей. Мрією Андрія в школі було стати на захист людей. Тоді він ще не знав, яка це буде структура. Улюбленими уроками були правознавство та Історія України. Ніби наперед знав, які випробування готує доросле життя. Після школи вступив до Національного університету "Одеська юридична академія". Паралельно з навчанням в академії він вступає та проходить підготовку на кафедрі військової підготовки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
2022 рік змінив життя Андрія, а бажання захищати тільки посилилося. Через декілька днів після повномасштабного вторгнення він був призваний до військової частини, де проходив строкову службу.
Капітан Андрій Стеф’юк служив інженером обліково-операційного відділення військової частини А-1807.
Восьмого квітня 2024 року в селі Олександрівка Ізюмського району Харківської області його життєва зірка згасла.
"Добрий, спокійний, миролюбний, надійний, відповідальний, працьовитий. Саме таким навічно запам’ятають Андрія його, друзі, однокласники та односельці. Наша свобода та вільне життя дістається нам важким шляхом та великими непоправними втратами", — йдеться в повідомленні Гвіздецької громади.
Найдорожчого сина з війни не дочекалася мати з батьком, коханого — наречена, люблячого брата — сестра.
Селищний голова та виконавчий комітет Гвіздецької селищної ради висловлює щирі слова співчуття рідним.
Зустріч скорботного кортежу анонсована на п’ятницю, 12 квітня. Про точний час місцева влада повідомить додатково.