Воїн був у зоні бойових дій 18 місяців, з них 15 — на Донеччині і Луганщині. Фото: скрін із відео Руслан розповідає, що до повномасштабної війни працював оператором у геологічній службі Богородчанського виробничого управління підземного зберігання газу. 28 лютого 2022 року по дорозі на роботу почув вибухи. Тоді повернувся додому, а звідти пішов у військкомат, інформують "Вікна" з посиланням на Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки.
"Після військкомату одразу потрапив у Коломию, у 10 ОГШБ, мотопіхотний батальйон. Перше місто — Бахмут, потім Золотарівка і Лисичанськ. Нас кинули на підтримку нацвардії в Сєвєродонецьк. Мости підірвали, ми виходили з міста своїми силами. Були втрати: загинув комбат, ротний, побратими. По-різному було: хтось згадував родину, хтось — побратимів, а хтось просто казав, що хоче ще жити", — розповідає військовий.
Руслан зізнається, що були моменти, коли і він думав, що не повернеться додому:
"Було таке, що думав, що не повернуся вже додому. Коли гинули побратими. Коли спецрозділ попередив, що якщо місцеві дізнаються про наші позиції, то буде обстріл. І справді таке було".
Воїн був у зоні бойових дій 18 місяців, з них 15 — на Донеччині і Луганщині. Перше поранення отримав 28 серпня 2022 року і став обмежено придатним, друге поранення було 6 серпня 2023 року.
"Зараз хлопцям, які залишились там, треба відпочити, побачити свою родину. Є такі хлопці, що у відпустці не були по два роки. На початку війни ми всі були дружні, а зараз такого немає", — каже військовий.
