Довгих 10 місяців родина і друзі сподівалися, що звістка про загибель Воїна — хибна Олександр Вітковський народився 22 червня 1997 року в Калуші. Ріс кмітливою дитиною, з добрими очима і щирою посмішкою. Навчався у школі №5 і ліцеї №10 — у класі із поглибленим вивченням хімії. Із блискучими знаннями природничих наук вступив на біологічний факультет національного університету «Києво-Могилянська академія», ідеться в офіційній інформації.
Умів дружити, був відкритою людиною, любив природу. Неординарна особистість. Захоплювався історичним танцем. Ще під час навчання захопився відеозйомкою. Працював оператором на одному зі столичних телеканалів.
Із часу повномасштабного вторгнення став на захист України. Спочатку вступив до лав територіальної оборони, а потім — до регулярного війська. Склав присягу 28 червня 2022 року. Брав участь у обороні Києва, охороняв українсько-білоруський кордон.
Служив навідником механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини.
Героїчно загинув 30 червня 2023 року в бою на Донеччині — у місяць, в якому святкував день народження. Саме привітаннями завершується часопис Олександра на сторінках у соціальній мережі.
Довгих десять місяців родина і друзі сподівалися, що звістка про загибель Воїна — хибна. На жаль, надійшло офіційне підтвердження.
У останню путь Захисника проводжали рідні і близькі, побратими, численна Калуська громада. Поховали Героя на Алеї Слави міського кладовища.
"Доземний уклін Воїну за жертовний подвиг і в ім’я свободи України. Вічна пам’ять і шана Герою Олександру Вітковському!" — ідеться в офіційному повідомленні.
Більше про загиблого воїна — в статті "Світлана Вітковська понад пів року не може поховати сина, що загинув під Бахмутом".
