17 березня 2023 року о 15.17 прийшло останнє повідомлення від Олега Конопади Заступник міського голови Богдан Білецький подякував родинам за величезну жертву Героїв і зазначив, що символічним є відкриття меморіальних дощок під час Страсного тижня, в часи найважчих земних моментів земного життя Ісуса Христа. Але настане свято перемоги життя над смертю і новий Великдень для нашої держави, повідомляють «Вікна».
«Хочу нам всім побажати бути достойними цих жертв і памꞌятати, якою ціною дається свобода», — зазначив Богдан Білецький.
Ігор Панасенко — позивний «Папа Карло», навідник мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». З початком повномасштабного вторгнення разом з побратимами стали на захист державного кордону з Білоруссю. Брав участь в обороні Києва, а на Донеччині бився за Дружківку, Часів Яр, Слов'янськ.
14 березня 2023 року Ігор востаннє вийшов на зв'язок із дружиною. Його останніми словами були: «Мила, не плач, усе буде добре».
Ігор Панасенко загинув 17 березня поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району. Свій останній спочинок Герой знайшов 25 березня 2023 року на Алеї Слави міського кладовища.
Руслан Куціль — солдат, механік-водій механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини А4574.
З 2015 по 2017 роки брав безпосередню участь в антитерористичній операції. Після повномасштабного вторгнення 12 квітня 2022 року зібрав речі й пішов захищати свою сім'ю та батьківщину від росіян. Бойові побратими пригадують Руслана як відважну, надійну, хорошу, веселу людину. Загинув в боях у Донецькій області біля міста Покровськ.
Останнє смс-повідомлення боєць написав 19 вересня 2023 року молодшому сину Сергію: «Бережи себе, бережи маму».
Вічний спочинок захисник знайшов 25 вересня 2023 року на Алеї слави Калуського міського кладовища.
Олег Конопада — позивний «Кучерявий», старший солдат, гранатометник 2-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу штурмової роти військової частини Т0910.
Олег був хорошим сім'янином і люблячим батьком. Мріяв про власний будинок і велику сім'ю. З 2020 року і до повномасштабного вторгнення працював у ТзОВ «Ґудвеллі Україна».
4 березня 2022 року добровольцем пішов до Калуського територіального центру комплектування і соціальної підтримки. Служив на кордоні з Білоруссю у Рівненській області й паралельно проходив військові навчання, після яких його направили до Катеринівки на Харківщині. У складі штурмової роти 710 бригади охорони Держспецтрансслужби тримав оборону на території Червоної гори.
Під час штурмів молився, щоб залишитись живим, адже вдома чекала на татуся маленька донечка.
16 березня 2023 року попросив рідних надіслати свої фото. Це була остання розмова із близькими. Загинув боєць у районі населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області.
Хрещена мама загиблого Героя Олега Конопади зі сльозами на очах зазначила, що 17 березня 2023 року о 15.17 прийшло останнє повідомлення від Олега. З того часу пройшов рік, але біль в душі не стихає. Жоден день не проходить без молитви та сліз. А ще невимовно боляче, що від того, що єдина донька Олега Конопади Анастасійка на запитання, де твій татко з сумом відповідає: «В серці й на небі».
Олега Конопаду поховали 22 березня 2022 року на Алеї Слави в Калуші.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Також нагороджений відзнакою Івано-Франківської ОДА та обласної ради «За бойову звитягу».
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
