Сержантка Сил спецоперацій з Косівщини увійшла до списку 50 лідерок, які надихають

NV назвало українок, кожна з яких відіграє значну роль у своїй сфері, ухвалює ключові рішення, впливає на хід подій і, головне, — попри вкрай важкі для країни часи, бездоганно робить свою справу. Редакція вибрала лише 50 із них, утім добре розуміє, що насправді таких співвітчизниць значно більше.
Переглядів: 874
Андріана Сусак-Арехта нагороджена орденом "За мужність" III ступеня та орденом "Народний Герой України". Фото: nypost
У списку увійшли представниці таких категорій: військові (6), громадянське суспільство (19), держслужбовці (11) та бізнес (14), повідомляє nv.ua.

Серед військових — Андріана Арехта-Сусак із Косівщини — голова Жіночого ветеранського руху та сержантка Сил спеціальних операцій України.

"Андріана Арехта-Сусак, як співзасновниця Жіночого ветеранського руху, опікується критично важливим для України питанням — постачанням озброєнь із США. У цій темі вона практик, адже взяла в руки зброю ще у 2014 році, коли записалася доброволицею до батальйону Айдар. У складі цього підрозділу Арехта-Сусак брала участь у боях за Луганський аеропорт і у звільненні окупованих міст на сході. І навіть перші місяці вагітності не завадили їй воювати проти росіян. Пізніше, у 2019‑му, сержантка Сил спецоперацій стала однією з тих, хто заснував рух жінок-ветеранок", — йдеться у статті.

Довідка.

Андріана Сусак-Арехта — українська військовослужбовиця; учасниця російсько-української війни з 2014 року; молодша сержантка запасу Збройних сил України; голова Жіночого ветеранського руху. Псевдо — «Малиш».

Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (2019) та орденом «Народний Герой України». 

Народилася 9 грудня 1987 року в селі Вербовець Косівського району Івано-Франківщини. Бабуся Андріани відбула заслання в Сибіру, оскільки її брат був вояком УПА. Андріана закінчила Київський національний лінгвістичний університет за спеціальністю «перекладач з англійської». Працювала перекладачкою у фармацевтичній компанії.

2013-2014 років брала активну участь у Революції гідності. У травні 2014 року записалася доброволицею в батальйоні «Айдар». Входила до складу штурмової групи, за званням — молодша сержантка. Офіційно обіймала посаду «начальниці швейного цеху з ремонту та пошиву речового майна». Брала участь у боях за Луганський аеропорт та боях за Щастя.

2015 року, на п'ятому місяці вагітності, разом зі своїм чоловіком Максимом звільнилася з «Айдару», народила сина, і наприкінці 2016 року подружжя переїхало до Києва.

З 2019 року — співзасновниця Жіночого ветеранського руху, в організації відповідала за напрямок дипломатії, займалася питаннями постачання зброї зі США до України. 

2 грудня 2022 року стало відомо, що Андріана отримала важке поранення.