Машиніст Святослав має завдання вчасно зреагувати на аварійну ситуацію Основне завдання машиніста енергоблоку Бурштинської ТЕС Святослава — вчасно зреагувати на аварійну ситуацію, проконтролювати показники на енергоблоці та врятувати обладнання від ще більшої руйнації. Останній ракетний удар мало не вартував йому життя, інформують "Вікна" з посиланням на Бурштинську ТЕС.
"Ми одягли бронежилети та каски і якраз встигли забігти за стінку блочного щита, як воно почало прилітати. Станція погасла. Звʼязок пропав, піднялася така пилюка, що не було видно за метр, хто де. Ми практично навпомацки перекривали пару в котлі. Потім забігли в турбінний зал та почали закривати засувки, які без електроживлення автоматично не спрацювали. Глянули, чи включилися аварійні маслонасоси, адже без подачі масла в турбіну й ущільнювач генератора все могло почати горіти, плавитися та вибухати. І тут я побачив, що недалеко від місця, де ми хотіли сховатися, валяються шматки ракети, а обладнання побите уламками. Лише тоді мене й охопив страх — це міг бути останній день мого життя", — пригадує Святослав.
Зараз, ліквідовуючи наслідки ракетних ударів, хлопці вже кепкують один з одного та згадують, як вони бігали, які були налякані, хто що робив у ту ніч. Робота відволікає від страху і тривоги, а відчуття відповідальності надає сил боротися далі.
Учора, 16 травня, як і кожного року в День вишиванки, машиніст Святослав прийшов на роботу святково вдягнутий. Зверху роба, під нею — вишита сорочка. Так вбралися більшість енергетиків. Незважаючи на те, що обладнання розбите, кабінети і робочі приміщення зруйновані — люди прийшли гарні, в національному одязі.
"Вишиванка — це символ спротиву і нашої української стійкості. Не дочекаються, щоб ми перестали її носити", — каже Святослав.
