Олег Гудак — позивний «Плутонік», старший лейтенант, командир 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Народився 26 серпня 1979 року в Калуші, йдеться в проєкті "Спогади крізь віки", інформують "Вікна".
Був молодшою дитиною у сім'ї. Навчався у Калуській ЗОШ I-III ступенів №6. А в дворі будинку, що на вулиці Молодіжній, де мешкав в дитинстві та юності, знайшов найкращих друзів на все життя.
Закінчив Калуський хіміко-технологічний технікум та Львівський лісотехнічний університет. Захоплювався баскетболом, футболом. Дуже любив походи в гори.
Після закінчення університету деякий час працював у Брошневі-Осаді інженером ремонтно-механічної дільниці державного підприємства «Осмолода».
У 2001 році влаштувався на роботу на завод «Вінісін», у цех тафтування товариства «Енія», де пропрацював 17 років.
У 2014 році брав участь у Революції Гідності. А коли отримав повістку, пішов на військову службу. Не шукав шляхів відступу, хоча вдома залишив дружину та синочка. Відтак майже два роки захищав суверенітет та цілісність нашої держави в зоні АТО/ООС.
Після повернення вирішив спробувати себе в IT-сфері та зайнявся програмуванням. У 2019-2020 роках працював у Івано-Франківській компанії «Інcіліко». А з 2021 року — у міжнародній IT-компанії «Epаm».
"Олег однозначно запам'ятається мені як сумлінна, скромна і відповідальна людина, — ділиться спогадами колега Микита Троянов. — Він постійно обирав або просив собі завдання найвищої складності, жодної секунди не вагаючись, чи впорається. Щодо взаємодії з командою був радий підставити плече усім, кому це було потрібно, не шкодуючи власного часу. А ще Олег був надзвичайно дбайливим сином, люблячим батьком та чоловіком, справжнім прикладом для свого сина".
Після 24 лютого 2022 року повернувся з-за кордону. Добровольцем пішов у рідну 24-ту бригаду, в якій перебував у резерві з 2015 року, пройшов найгарячіші точки Луганщини та Миколаївщини. Під час служби проявив себе мужнім і відважним воїном.
Побратим Андрій згадує, що Олег вражав своїм прикладом. Брав відповідальність у найскрутніші моменти не лише за своє життя, а й за життя побратимів. Завжди був розсудливим та надійним і швидким у прийнятті рішень.
Обірвалося життя Героя 3 жовтня 2022 року у бою неподалік села Мирне Миколаївської області внаслідок обстрілів з танків, вогневої артилерії та стрілецької зброї.
Свій останній спочинок захисник знайшов 9 жовтня 2022 року на Алеї слави Калуського міського кладовища посмертно.
Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади».
Раніше йшлося, що у Калуському ліцеї №6 відкрили меморіальні дошки трьом полеглим Героям, серед яких — Олегу Гудаку.