Вічна пам’ять і шана Герою! Про смерть воїна повідомила Рогатинська громада, інформують "Вікна".
Віталій Братусь народився 5 березня 1996 року у селі Конюшки Рогатинської громади. Небо подарувало батькам трьох дітей, але однієї донечки не стало. Тож Віталік та молодша Іванна були опорою й надією для сім’ї.
У 2002 році майбутній воїн пішов у перший клас місцевої школи. Здобув дев’ятирічну освіту, відтак вступив у Бурштинський кулінарно-торговий коледж, де отримав спеціальність «Електромеханік торговельного обладнання».
«Постійно любив щось лагодити, удосконалювати, давати поламаному приладу друге життя, — розповідають рідні. — Це у Віталія дуже добре виходило. Механіка була його життєвою стихією».
Закінчивши коледж, влаштувався на роботу. Заробляв на життя у ТзОВ СП «Галпласт», згодом на заводі «Івано-Франківськцемент». Планував своє щасливе завтра.
Коли 24 лютого розпочалася повномасштабна війна, Віталій не міг сидіти осторонь, вирішив піти у ТрО добровольцем. Трохи згодом, 1 квітня 2022 року, Захисника призвали на військову службу за мобілізацією. Проходив навчання на львівському полігоні. Згодом воїна спрямовують у Конотоп Сумської області, де виконував бойові завдання у складі 58-ої окремої мотопіхотної бригади.
Хист до механіки й золоті руки Героя визначили його долю у армії. Став старшим механіком-водієм танку. Екіпаж, до якого входив старший солдат Віталій Братусь, провів багато виснажливих битв, зокрема, під Бахмутом. Був надією і «залізною стіною» порятунку для тих, хто чекав визволення і підтримки на полі бою.
Рідні згадують, що за час служби Захисника нагороджено грамотою і подякою за досягнення успіхів у бойових діях, а також двома медалями — за взірцеву службу в армії та ветеран війни.
«Брат мало розповідав про бої, ситуацію на війні, — пригадує сестра Іванна. — Старався зв’язатися з мамою хоч би на кілька хвилин. Заспокоював, що все добре. Місяць до загибелі відправив мені відео, у якому написав, що я у нього найкраща сестра. Ми були дуже дружні з Віталіком, підтримували один одного. Не можу передати, яким світлим, доброзичливим і людяним він був».
Скромний, приязний, завжди готовий допомогти — так згадують воїна і його земляки.
На жаль, 11 листопада 2023 року молоде життя Захисника раптово обірвалось. Екіпаж Віталія Братуся вийшов на чергове бойове завдання. Того трагічного дня він не повернувся "на базу", бо на околицях населеного пункту Новодонецьке Волноваського району Донецької області танк підбив ворог.
Майже пів року мати Ганна Братусь разом із родиною старалася повернути загиблу дитину додому. І тільки нещодавно, після важкої процедури ідентифікації, на Рогатинщину прийшла звістка, що син-захисник у траурному кортежі прямує в рідне село.
"Ніякі слова не зменшать біль утрати рідних. У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам'яттю Віталія Братуся. Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям та побратимам військовослужбовця. Вічна пам'ять, Український Герою!", — йдеться у співчутті.
