За час служби підрозділ Василя Хандія збив два ворожі літаки Су-25. Фото: Катя Хандій/Facebook, Калуська міська рада Василь Хандій — позивний «Сивий», старший солдат 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Народився 1 жовтня 1979 року в Калуші, йдеться в проєкті "Спогади крізь віки", інформують "Вікна".
Навчався у Калуській ЗОШ №3. Попри веселу і товариську вдачу був дуже серйозним і відповідальним. Після школи влаштувався на роботу на завод «Будмаш», однак усе життя його манила дорога, тож пішов працювати водієм автобуса. Останнім місцем праці було львівське автотранспортне підприємство.
У 2002 році створив сім'ю із коханою дівчиною Катею. У щасливому шлюбі народилися двоє синів — Вадим і Богдан. Родина для Василя була понад усе. Усі знали його як рішучого, впевненого, сміливого чоловіка, з добрим і щирим серцем.
На початку повномасштабної війни перебував у Чехії. У перший день повномасштабного вторгнення від важкої хвороби померла Василева мама, розповідає дружина, яка наполягала на тому, щоб він не приїжджав на похорон, бо розуміла, адже кордони закриють і назад повернутися він уже не зможе. На похорон він не приїхав, але залишитися у чужій країні, коли ворог топче рідну землю, не зміг. Заради майбутнього своїх дітей став на шлях боротьби з ворогом 8 березня 2022 року. Сказав дружині:
«Я мушу зупинити того москаля на сході, щоб він не пройшов у наш дім».
І вже з 21 березня у складі механізованого батальйону військової частини А-4007 служив на Донеччині у місті Авдіївка. Був водієм зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу.
За час служби його підрозділ збив два ворожі літаки Су-25. Був нагороджений пам'ятною відзнакою «За оборону Авдіївки» від військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка, медаллю «За оборону Авдіївки» 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала-хорунжого Марка Безручка, відзнакою Президента «За оборону України» та нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій». Ніколи ні на що не скаржився і не нарікав. Всі завдання виконував безстрашно і бездоганно. Не раз жартував, що пройшов війну і його не зачепила жодна ворожа куля, бо мама на небі захищає та оберігає його. Завжди молився, та у Господа були інші плани на його душу, ділиться спогадами дружина Катя.
21 грудня 2023 року поїхав, щоб забрати хлопців із бойових позицій у вечірній та нічний час у зоні бойових дій фари не вмикаються. Дорогою на зустріч ішла колона наших танків і його машина Mercedes-benz Sprinter зіткнулася з танком. Танкісти викликали медиків і далі поїхали на завдання. Василь отримав множинні переломи кісток скелета з ушкодженням внутрішніх органів. Ще кілька днів лікарі боролися за його життя, але, на жаль, у ніч з 8 на 9 січня воїн помер у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги.
Свій останній спочинок знайшов 12 січня 2023 року на Алеї слави міського кладовища. Йому навіки 44.
Рішенням сесії Калуської міської ради Герою посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади».
Василь Федоришин, Ростислав Лазоришин і Василь Хандій — Захисники, які віддали своє життя за Україну. У пам'ять про полеглих воїнів 21 травня 2024 року на подвір’ї Калуського ліцею №3, у якому навчалися Герої, відбулося відкриття інтерактивних меморіальних дощок. Більше — у публікації "Сьогодні у Калуші відкрили меморіальні дошки трьом полеглим Героям".
