Особливий інтерес становить так званий Грот Монаха (Одаїв ХІІ), що розташований на схід дністровського берега Професор Микола Кугутяк, доцент Борис Хруслов та науковий фахівець Роман Кобильник відправилися у експедицію від навчально-наукового інституту історії, етнології і археології Карпат Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та провели додаткові польові дослідження скельного монастиря в селі Одаїв Олешанської територіальної громади Івано-Франківського району, повідомляє пресслужба університету.
Впродовж ХХ — початку XXI ст. на цьому місці дослідники виявили артефакти практично всіх основних археологічних епох в історії краю: від крем’яних знарядь праці пізнього палеоліту, знайдених у печері Думка (Одаїв ХІ) — до пам’яток трипільської культури, періоду бронзи, Фракійського гальштату і княжої доби (Одаїв ХІІ, ХV, XVI).
Особливий інтерес становить так званий Грот Монаха (Одаїв ХІІ), що розташований на схід дністровського берега за 1,8 км на північний захід від села. Він викутий у відкладах гіпсів для культових потреб, спочатку храму-святилища, а згодом у християнський період, тут поселилися монахи.
Наукове дослідження скельних комплексів розпочалося в 1970-1990-х роках.
У вересні 2009 і травні 2024 років пам’ятку обстежила Карпатська археологічна експедиція ПНУ.
Викуте у гіпсовій скелі, що височіє на схилі дністровської кручі, святилище має вигляд горизонтальної печери, розташованої по лінії північний схід — південний захід.
Праве склепіння входу спирається на викуту у скелі своєрідну колону, ліва його частина зливається з нерівним скельним масивом. Прошліфована півтораметрова колона, що праворуч, при вході покрита хрестоподібними ідеограмами, які добре збереглися на її внутрішній стінці.
Грот Монаха має наступні розміри: ширина від 3,9 м до 4,3 м, загальна довжина лівої сторони 5,3 м, правої — 6,6 м і висота — 2,4 м.
Особливу увагу привертає стінка в кінці печери. У її правій частині виявлено рельєфне погруддя жінки з ледь нахиленою вліво головою і хрестом у крузі на чолі. Висота рельєфу сягає 2,3 м, ширина 1,8 м. Зображення дійшло до нас у чорних тонах, проглядається чітко округле обличчя, очі, ніс, на грудях виділяється хрест з трикутним зображенням ремен.
До образу жінки примикає так званий «престол» прямокутної форми. Подібні «престоли», або пристінні лавки чи «лежанки» – обов’язковий атрибут стародавніх культових печер Вертеба, Томашівці, Страдч та ін.
Слід також відзначити, що приміщення святилища відзначається прогладженими прямокутними стінами й вирівняною долівкою.
За 15 років пам’ятка зазнала руйнувань з боку неорганізованих туристів. Сучасні «любителі графіті» розмалювали барельєф та стіни кольоровими фарбами.
