Херсонці вдячні за ту турботу та підтримку, яку отримали у прихистку після всього жаху, який їм довелося пережити Перші місяці родина намагалася не виходити з дому: тільки за необхідністю поспішали зранку на базар, щоб не зустріти патруль, й одразу додому, повідомляє «Карітас Івано-Франківськ».
Кажуть, сиділи тихо й намагалися не привертати зайвої уваги. Постійний стрес та жах від знущань ворога над цивільним населенням неабияк вплинуло на психологічний стан подружжя. Тим паче на початку окупації пан Юрій продовжував охороняти бізнес-центр. І кожен раз не знав, чи повернеться він звідти живим. Тому намагався змінювати маршрут та прислухався чи не їде якась машина, щоб не потрапити на очі патрулеві. А ще в Херсоні не було де купити хліба та їжі. Дякуючи чоловікові, який мав свою невеличку пекарню, люди могли протриматися деякий час. Із залишків борошна він випікав хліб і безплатно роздавав людям. Але після того, як російські військові забрали його на допит, його доля невідома.
Кожен день в окупованому Херсоні з'являлися маленькі українці та україночки. І щоб якось підтримати матусь новонароджених малюків, пані Людмила в'язала дитячі пінетки та передавала їх в перинатальний центр. Зараз пані Людмила продовжує займатися улюбленою справою та в'яже шкарпетки для військових, які перебувають у госпіталі.
Відступаючи, окупанти забирали з собою все, що бачили — навіть поштові пакувальні коробки. Ворог залишив людей без електрики та намагався підірвати централізоване водопостачання, але, на щастя, без успіху.
Через деякий час після деокупації почалися постійні обстріли. І знаходитися у власному будинку стало занадто небезпечно. Кожен день гинули люди та руйнувалися сусідські будинки. Коли з’явилася можливість потрапити до прихистку у селищі Войнилів, родина залишила все рідним та помандрувала в пошуку безпечного місця для життя.
Людмила та Юрій Васильєви вже потроху адаптувалися. Вони вдячні за ту турботу та підтримку, яку отримали у прихистку після всього жаху, який їм довелося пережити. Щоб бути корисними, та підтримати людей, які опинилися в такій самій ситуації, пані Людмила допомагає найстаршим жителям прихистку. Вона показує та разом з ними робить фізичні вправи. Деякі займаються самі, а до інших приходить в кімнату та допомагає робити вправи на ліжку.
«Ми щиро вдячні за все, що маємо тут. За цю допомогу, розуміння, турботу та опіку. За прихисток та підтримку. Тож своєю допомогою іншим, хочу хоч трішки віддячити за це тепло та підтримку», — ділиться пані Людмила.
А ще родина Васильєвих опікується пані Олександрою Козловою. Знайомі волонтери Людмили з Німеччини передали для жінки інвалідний візок і тепер бабуся має можливість перебувати на свіжому повітрі. Людмила та Юрій супроводжують її на вулицю, разом роблять руханку та приділяють увагу, яку так потребує самотня пані Олександра.
