На території Калуської громади — близько півтори тисячі внутрішньо переміщених дітей Сьогодні, 4 червня, — День вшанування пам'яті дітей, котрі загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Ця дата встановлена Верховною Радою у 2021 році й збігається з Міжнародним днем невинних дітей — жертв агресії.
Згадали невинно убитих і в Калуші. Зокрема, на площі перед палацом культури «Юність» зібрали дітей із пришкільних таборів, разом з якими доєдналися до Всеукраїнської акції «Голоси дітей». Під час заходу звучали пісні, слова та вірші про дитячі долі Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Маріуполя та інших українських міст. Вшанували пам’ять загиблих дітей хвилиною мовчання. До символічного дерева принесли іграшки, а на гілки — повісили паперових янголів та дзвіночки. Саме останні стали символом голосів цих дітей, адже коли вітер розвіватиме гілки, то з ними й лунатимуть дзвоники.
Семирічна Ольга Качкіна розповіла "Вікнам", що приїхала у Калуш два роки тому із Донецької області. Дівчинка пригадує, що вдома було страшно коли стріляли, тому задля безпеки, її та молодшого братика, батьки вирішили переїхати.
«Найбільше сумую за своїм селом, власним будинком, друзями. Там гарно світило сонечко і не часто падав дощ. Тут навпаки, коли падають дощі, люблю стрибати по калуських калюжах. А ще гратися з новими друзями на майданчиках. Дуже хочу, щоб якнайшвидше настав мир і ми повернулись додому», — каже дитина.
Максим Євдокимов цьогоріч закінчив п’ятий клас однієї із калуських шкіл. Хлопець проживає у місті уже два роки після того, як тікав сюди від війни із Луганської області.
«Я жив з батьками у квартирі у селищі Новоайдар, це недалеко від Сєверодонецька. З початком повномасштабної війни, наша сім’я прийняла рішення переїжджати у більш безпечне місце. Мама через Інтернет шукала оголошення про можливе житло. У кінці лютого ми виїхали. В дорозі з відпочинком провели три дні, поки приїхали в Калуш. Я пам’ятаю, що на одному із блокпостів побачив велику дірку від ракети. Мені стало дуже страшно, я боявся вийти з машини, але тато заспокоїв, що це уже відбулося давно і зараз не варто хвилюватися. Також пригадую, як бачив по дорозі ворожі машини та літак», — розповідає хлопець.
Каже, що в Калуші уже трохи призвичаївся, знайшов нових друзів, але все одно сильно мріє повернутися до старих, щоб почути й побачити їх наживо.
«Зв'язок з друзями обірвався, бо я загубив свій старий телефон, де були всі контакти. Багато з моїх знайомих не змогли виїхати. Також ми залишили вдома багато речей. Для мене зараз пам'ять з того життя — це мій шкільний рюкзак з першого класу», — ділиться Максим.
За словами начальниці Служби у справах дітей Калуської міської ради Лесі Дзундзи, на території громади близько півтори тисячі внутрішньо переміщених дітей. Третя частина з них навчається онлайн у своїх школах. Бар’єром все ж таки залишається і мова.
«У таких дітей є багато проблем психологічного характеру, адже їм довелося покинути свої домівки та переїхати на нове місце. Також не забуваймо, що по-різному їх застала війна там. Понад двомстам таким дітям ми надали статус дітей, що постраждали від воєнних дій та збройних конфліктів. Такий статус отримують: ВПО, діти загиблих, зниклих безвісти та полонених. Я думаю, що таким обліком держава хоче фіксувати злочини росії проти українських дітей, щоб в майбутньому отримати репарації (повне або часткове відшкодування збитків. — Авт.). На мою думку, наші, калуські діти, як і діти з усієї України, є постраждалими у цій війні, адже кожен по різному реагує на сигнали тривоги, перебування в укритті, гул літаків та вибухи. Крім того, діти, в яких батьки на фронті, завжди перебувають в стресі та очікуванні».
Є серед вимушено переселених дітей і діти-сироти, і ті, котрі перебувають у складних життєвих обставинах.
«Частина дітей уже повернулись додому, інша, так, як і наші — виїхала за кордон. Багато у нас є дітей із Луганської, Донецької областей, Херсона, Харкова, Енергодара (Запорізька область). До прикладу, два роки тому троє братів приїхали до Калуша. Їхніх батьків росіяни не випустили на блокпості, і вони залишились на окупованій території. Такі сім’ї називаються «розлучені сім’ї», вони мають статус дитини позбавленої батьківського піклування. Через те, що батьки не поруч і не можуть його здійснити. Опіку над молодшими братами взяв найстарший повнолітній», — ділиться посадовиця.
За офіційною інформацією, внаслідок російської повномасштабної збройної агресії станом на 4 червня 2024 року в Україні загинула 551 дитина (а з 2014 року - щонайменше 790) та понад 1368 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Про це повідомляє Офіс генерального прокурора та уповноважений Верховної Ради України Дмитро Лубінець. Найбільше дітей постраждало в Донецькій області — 536, Харківській — 389, Херсонській — 152, Дніпропетровській — 143, Київській — 130, Запорізькій — 108, Миколаївській — 107.
Нагадаємо, що 11 серпня 2023 року від отриманих травм від осколка ракети «Кинджал», що потрапила у приватний будинок, загинув восьмирічний Володимир Балабаник з Коломийського району на Івано-Франківщині.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
