Поліна каже, що акторська майстерність допомагає на конкурсах бути більш розкутою Як розповідає батько дівчинки Тарас Скакун, крім обов’язкового виходу в національному вбранні (категорія «Моя Україна — незламна країна»), діти вибирали між трьома іншими: «Модель», «Амбасадор» та «Талант». Його Поля проявляла себе в останньому. Після чого був відбір кращих в кожній категорії, а потім — з дівчат, котрі залишилися вибрали призерів.
«Я пишаюся своєю донечкою. Вона у нас дуже талановита, а це потребує багато її часу та праці. Також і фінанси потрібні, на ті ж додаткові заняття, костюми, дорогу тощо. Але ми бачимо — це недарма. Я вірю, що ці старання в майбутньому допоможуть їй у житті зробити правильний вибір. А зараз разом розпочинаємо обирати та готуватися до наступного міжнародного конкурсу».
Сама ж дівчинка охоче показує свої нагороди, плаття, в яке одягнулася на зустріч з «Вікнами», та розповідає про свою підготовку та враження від конкурсу.
«Окрім школи (дівчинка пішла у перший клас у п’ять років. — Авт.), у мене багато додаткових занять: весь тиждень розписаний, вихідний тільки неділя. Дуже люблю займатись танцями, це роблю з трьох років. Спочатку були бальні, зараз — сучасні у театрі танцю «Фламінго». Часто виступаємо на різних конкурсах, де практично завжди займаємо перші місця. Одного разу у ТОП-20 посіли 12 місце серед інших танцюристів з усієї України. Маємо багато нагород: грамот, медалей, кубків. Також ходжу на музику, англійську, гімнастику, акторську майстерність. Я це все встигаю, а ще гратися з друзями у дворі в поливалки, хованки та інші цікаві ігри».
Поліна каже, що акторська майстерність допомагає на конкурсах бути більш розкутою. Дівчина задумується про модельний бізнес і блогерство, адже в останньому їй подобається створювати контент. Щодо конкурсу «Міні міс Україна 2024», то цю ідею приніс тато.
«Я була не проти спробувати свої сили. Десь півтора місяця наша сім’я готувалась. Я працювала над новим сольним танцем, дикцією та дефіле. Мама з татом придумували національний костюм, віночок та плаття, що на мені. Їх я побачила уже перед конкурсом, але була дуже приємно здивована. Вінок був тяжкий і великий, втім — класний. Поки що образи зберігаю вдома, але, можливо, у школі колись знадобляться. Цю красу виготовляли у нас в Калуші, тільки танцювальний костюм замовляли через Інтернет. Моє соло — це були різні перевороти, колесо без рук та інші пластичні елементи».
Дівчинка розповідає, що багато дівчат-учасниць стали її подругами, одна із них отримала схожі нагороди: корону та кубок. Ділиться і своїми страхами.
«Найбільше хвилювалася, коли говорила з суддями, було дуже складно перебороти себе. Спочатку, як мене оголосили, дуже боялася, не хотіла йти, сіла на крісло і сиділа. Потім — підійшла до дверей, мене заспокоїла мама, а тьотя, що стояла поруч, дала дві вафельки, які я дуже люблю. Після того я їх з’їла і коли мене ще раз покликали, пішла і поговорила з трьома членами журі. Спочатку розповідала про себе, про хобі, про родину, про місто з якого приїхала, а потім ми говорили про війну. Я дуже задоволена, що виборола друге місце у цьогорічному конкурсі «Міні міс Україна». Отримала корону, стрічку, медаль (додаткова відзнака — «Best talent»), запрошення в липні на конкурс дитячої моди в Мальті та в жовтні в Дубаї. Ми будемо думати куди поїхати, — ділиться Поліна. — Ще було дуже багато подарунків: різноманітної косметики, засобів для волосся, канцелярії, брелоків. Я вважаю, що достойно виступила. Хочу надалі брати участь в подібних конкурсах, вигравати різні кубки та здобувати перші місця, так, як з танців. Дякую своїм батькам, що мене в цьому підтримують, навіть, як не усе вдається, і вчителям за терпіння та науку».
На завершення юна міні міс поділилася мріями.
«В майбутньому хотіла б стати вчителем танців, блогером, або ж працювати, як мама, у сфері краси, робити косметологічні процедури на обличчі та масажі. Коли виросту, хочу жити біля моря. А зараз головне, щоб закінчилась війна і я політала на «Мрії».
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
