Перші гості музею «Висота». Василь Прокоп’юк — на передньому плані. Фото: Роман Клим/Facebook Безперечно, Кузьмовичу, як знають багато Василя Прокоп’юка у простолюдді й тренерському світі, наснаги не позичати. У минулому — трамплініст, згодом — відомий тренер, кар’єра якого є блискучим зрізом у площині розвитку стрибків на лижах з трампліна, зрештою, ґазда, спортивний «енерджайзер», з відмінним почуттям гумору. А ще пан Василь, хто не знає, пише чудові вірші. І кому, як не йому, судилося зібрати в одному місці цілу епоху такого красивого, з точки споглядання на польоти лижників, виду спорту, розповів у соцмережі Роман Клим з видання «Верховинські вісті».
Музей «Висота», власне, це дві кімнати, де представлена цілісна спортивна лижна історія. Переважають унікальні світлини, в численних закутках, на полицях — кубки, медалі, різноманітні статуетки. В окремій вітрині – особисті нагороди, що засвідчують знаковість і вагу постаті Василя Прокоп’юка і тієї справи, якій чоловік віддав майже все своє життя. Поруч — експозиція еволюції лижних черевиків, комбінезонів і шоломів, а вгорі, на стелі, на такій собі жердці, добрих три десятки пар лиж, за фірмами-виробниками яких і емблемами олімпіад, чемпіонатів, кубків світу і звичайних змагань можна поринути в минуле стрибків на лижах з трампліна і провести аналогію з новітніми технологіями.
Додають ефекту барвисті талісмани та емблеми, шарфи, а також нагрудні майки з номерами: Планіца, Харбін, Ришнов... — в які тільки закутки планети не закидала доля Василя Кузьмовича та його вихованців, серед яких учасники зимових Олімпіад в Турині-2006, Ванкувері-2010 і Пекіні-2022 Володимир Бощук і Євген Марусяк. Свого часу саме з-під крила пана Василя та його колег з Верховинської ДЮСШ ці летючі лижники з Криворівні заявили про себе на цілий світ. Колись Прокоп’юк тренував Бощука, тепер Володимир тренує Євгена. Така циклічність нанизується в єдину орбіту правильного і ґрунтовного підходу до справи.
Любов до стрибків прищепив пан Василь і своїм двом синам, Назару і Віталію. Останній тепер обіймає посаду тренера Державного центру олімпійської підготовки та займається зі спортсменами юніорського складу збірної України.
На відкриття «Висоти» до Василя Прокоп’юка завітали його колеги, тренери, колишні вихованці. Чого лише варте ім’я львів’янина, 73-річного Валерія Савіна: майстер спорту міжнародного класу, чотириразовий переможець чемпіонатів колишнього союзу, учасник Олімпійських ігор в Сараєво-1984 і Калгарі-1988, триразовий чемпіон світу серед ветеранів. Прибули на презентацію музею і делегація з Кремінців: Руслан Жигайло, Віктор Дубровінський, учасник чемпіонату світу серед ветеранів Віктор Лівар та Ніна Нікіфорук — дружина Василя Нікіфорука, талановитого тренера, котрий нещодавно передчасно відлетів у засвіти.
— Я хотів цього і твердо до цього йшов, — зізнається Василь Кузьмович. — Я постійно відчував тверде плече Володимира Белейовича. Його дух мене завжди підсилював до будь-якої роботи, труднощів і перешкод. Від нього я взяв дуже багато, і радий, що ту справу, яку він починав, вдалося продовжити. Пізніше Бог послав на поміч Петра Пониполяка, з допомогою якого, починаючи з 1995 року, комплекс трамплінів на Слупійці отримав нове дихання. А перед тим я, хто не знає, тренував спортсменів на скочні біля своєї хати.
Першим серйозним досягненням Василя Прокоп’юка як тренера був його вихованець Олександр Поп’юк, який взяв участь у Всесвітній універсіаді в місті Хака (Іспанія). Далі були Гарміш-Партенкірхен, Гаррахов, де чемпіон Білої Олімпіади-1968 у французькому Греноблі чех Іржі Рашка подарував п’ять пар стрибкових лиж, перший у 1996 році «Кубок Гуцульщини»...
— Коли мій Назар показав у Німеччині другий результат, європейські тренери поцікавились у мене, чим я готую лижі. І уявіть, яким було їхнє здивування, коли я вийняв зі спортивної сумки звичайну білу... свічку! — з купою емоцій пригадує пан Василь. — Винагорода в якості підтримки не забарилася: Петру Михайловичу австрійці подарували 14 пар «адідасовських» кріплень до лиж, а німці мені презентували три комплекти екіпірувального дитячого одягу. Отаким чином, з допомогою іноземців, я і мої вихованці почали «ставати на ноги».
У 2013 році на спортивному небосхилі спалахнула «зірочка» Євгена Марусяка, який здобув два «золота» на чемпіонаті світу серед юнаків в Алмати у Казахстані, встановивши рекорд трампліна. А взагалі, свого часу із восьми членів національної збірної, п’ятеро були вихідцями з Верховинщини. Це Василь Зеленчук, Віталій і Назар Прокоп’юки, Володимир Бощук і Василь Паращук, — не приховуючи гордості за пройдений шлях у спорті, зазначив Василь Кузьмович.
Перший в Україні музей летючих нартярів «Висота» розмістився на другому поверсі одночасно презентованого й оздоровчо-реабілітаційного комплексу. Основна його мета діяльності — надання допомоги й відновлення після травм спортсменам та інвалідам війни, а також звичайним відвідувачам.
