Виставу «Рятуйте, мене женять!» калуський театр «Силентіум» готував понад місяць. Фото: Марія Сорока Дев’ятнадцятирічний Сергій Дрекало у виставі виконує роль головного героя Петера. Розповідає "Вікнам", що отримав її, адже підходив за типажем.
«Це моя дебютна, головна роль, хоча в театрі я уже два роки. До цього у мене були другорядні, а ще я був декоратором. Сьогоднішня роль потребувала більших зусиль та часу для підготовки. Театр — це моє хобі, яке приносить задоволення, розслабляє розум, допомагає більше сконцентруватися в житті на тому, що для мене важливо. У такий непростий час для всіх важливо культурно розвиватися, не втрачати та не зраджувати собі. Щодо фермерства, то кожного року дідусеві з бабусею допомагаю садити та обробляти картоплю, а взимку — насолоджуюся гарнірами з неї. Тому така практика допомогла мені вжитися в роль (сміється — Авт.). Фізична праця завжди розвантажує твою голову. До прикладу, сходивши в зал — ти фізично втомлюєшся, але розумово — відпочиваєш».
Партнеркою по сцені у Сергія була Дарина Поліщук. Попри свій юний вік (дівчина закінчила десятий клас Калуського ліцею №10), вона уже три роки на театральній сцені. За цей час грала у двох театрах.
«Головна роль Резель — повна протилежність мені. Можливо, це і допомогло зрозуміти, що таке антонім до мене. А підроль Тоні — набагато складніша, бо я маю грати такого моторного хлопця, який любить дівчат та випити. І це давалося складно. Своїми виступами ми хочемо трохи розслабити людей, адже війна — це насправді тяжко, бо мій батько служить і я недавно поховала двоюрідного брата-військовослужбовця. Він не загинув на війні, помер від хвороби, але розумію, що саме бойові дії також повпливали на його стан. Надзвичайно важливо розвивати нашу культуру, бо це те, за що ми воюємо. Адже культуру та історію знищували століттями».
У майбутньому дівчина планує стати реставратором, навіть для вистави спробувала свої вміння — відреставрувала креденс.
Дмитро Карачун, режисер народного театру молоді «Силентіум», розповідає, що вистава «Рятуйте, мене женять» німецького письменника Франца Ксавера Крьоца набула популярності в Україні ще на початку дев’яностих років минулого століття. Навіть колись він мав грати у ній роль. Зараз комедія проходить на сценах драмтеатрів з Тернополя та Коломиї.
«Це суто побутова комедія. П’єса легка, вона про загальні життєві цінності, зокрема створення сім’ї, адже робота роботою, але треба жити для себе, своїх дітей, онуків. Молоді актори надають наснаги, сил, та енергії, і не дозволяють постаріти ні мені, як режисеру, ні нашим старшим акторам. Єдиним важким моментом у підготовці було багато тексту, який треба запам’ятовувати, адже це розмовна вистава. Це для нас трішки не притаманно — ми більше спрямовані на дії, пластику та пантоміму. Під час війни людям необхідно розряджатися. Гумор є таким порятунком».
Режисер каже, що вистава більше розрахована на молодь та дорослого глядача, бо там є пікантні моменти, на яких побудована сама комедія. Щодо благодійності, то «Силентіум» робить такий жест не вперше.
«Хотіли таким чином підтримати нашого калуського аматора, митця Миколу Білоуса, котрий був активним учасником палацу культури «Юність», а зараз після поранення та операції потребує реабілітації. Це не перша наша подібна ініціатива. Від початку повномасштабного вторгнення ми почали робити благодійні вистави. Спершу їздили з пантомімною виставою «Добро місяці» до внутрішньо переміщених осіб, щоб полегшити їм переїзд та адаптацію до нового місця. Потім була дитяча «Вождь червоношкірих», якою збирали на тепловізори. А також сучасна вистава «Закрити небо».
Випускник калуського ліцею Володимир Мудрик прийшов на виставу на запрошення батька-актора. Хлопець, ділиться, що полюбляє театр: тільки цьогоріч був уже на п’ятьох виставах в Івано-Франківському національному музично-драматичному театрі імені Івана Франка. На прем’єрі калуських акторів поєднує корисне з приємним.
«Хочу цікаво провести час, побачити щось нове і посміятися. У час війни не просто необхідні позитивні емоції, а обов’язкові. Навіть з психологічного погляду стає легше. В такий скрутний для країни час підняття настрою, є мінімумом, як для себе, так і оточення. Щодо допомоги в лікуванні калуському бійцю, то я чув, що це людина з дуже важкими пораненнями, половина органів котрої — у критичному стані. Тому обов’язково долучуся, правда, ще не визначився з сумою. Але у будь-якому зборі, за словами волонтерів, кожна сума, відповідно гривня є важливою».
"Вікна" пропонують повну версію вистави «Рятуйте, мене женять!», який калуський театр «Силентіум» готував понад місяць. В комедії залучили четверо головних акторів: Алла Базиляк — Катарина Віммер, Ігор Мудрик — наймит Даммерль, Сергій Дрекало — Петер Віммер, Дарина Поліщук — Резель Шобер.
У сюжеті — життя німецьких фермерів. Мама головного героя Петера Віммера — Катарина — понад усе хоче, щоб її син знайшов кохану дружину і створив щасливу сім'ю. Проте він втікає від потенційних дівчат і живе тільки звичною фермерською роботою. Втім, у фіналі все ж хлопець знаходить своє справжнє кохання — дівчину Резель.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
