"Не хочете бути воїном — станьте солдатом", — боєць Калуського батальйону "Коба" (Фото)

Колишній розвідник, а зараз інструктор із застосування БпЛА 79 окремого батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Роман "Коба" Кобинець розповів про два роки боїв на Запорізькому напрямку, вплив БпЛА на бойові дії, потребу у спеціалістах і різницю між воїнами та солдатами.
Переглядів: 5798
"Коба" зазначає, що більшість мобілізованих не битимуться з ворогом, а працюватимуть над забезпеченням тих, хто воює

«Коба» із села Новий Мізунь, що на Івано-Франківщині, більше двох років у складі 102 окремої бригади боронить Україну на Запорізькому напрямку. Учасник численних боїв нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня, повідомляють "Вікна".

На війну потрапив у 2014 році добровольцем у складі ДПСУ, брав участь у боях у районі Мар’їнки, Пісків. Після року служби повернувся у німецьку логістичну компанію, де працював водієм-міжнародником.

«Потім вирішив щось змінити, повернувся додому. Саме починала формуватися територіальна оборона, і мені запропонували стати інструктором».

Із початку повномасштабного вторгнення допомагав формувати Калуський батальйон тероборони: сформував роту, очолював посаду головного сержанта роти. З квітня 2022 у складі бригади виконує бойові завдання у Запорізькій області. Спочатку у складі стрілецької роти, а потім — розвідувального взводу.

«Були в різних місцях: допомагали десантникам на Гуляйполі, у районі Малинівки тоді запеклі бої були, то ми тримали. Потім було Червоне… Тоді війна була більш цікава, так скажімо — більше контактних боїв, арта. Хлопці дуже мотивовані були. Проти нас стояли балтійці-морпіхи: дуже грамотні, в саперній справі підкуті. Але потрохи спільними зусиллями потіснили їх», — пригадує військовий перші місяці повномасштабної війни.

Після отриманих травм і поранень «Коба» не «списався» — очолив посаду інструктора з БпЛА у батальйоні. Зараз готує пілотів-розвідників, FPV-шників та операторів ударних дронів.

Еаеророзвідка та можливість застосовувати дрони як вогневі засоби докорінно змінили специфіку бойових дій, говорить «Коба».

«Мінометка дуже сильно піднялася у нас, хлопці гарно почали працювати через можливість коригування в режимі реального часу… Пілоти спочатку працювали зі «скидами» — дуже продуктивно і суттєво для нас, і неприємно для противника. А зараз FPV-шки трохи ще важкувато, вчимося. Але є такі хлопці — просто філігранно працюють».

Тепер, завдяки можливості українських військових постійно слідкувати за діями ворога та оперативно наносити вогневе ураження, противник майже не висувається зі своїх позицій.

«Пересування у них лише вночі маленькими групами».

Втім, не все так легко у службі пілотів. Постійно треба протистояти ворожим РЕБ-системам і намагатися «не засвітити» свої позиції, оскільки оператори БпЛА є пріоритетними цілями.

«Це не просто посидіти за пультом, екраном. Потрібно запамʼятовувати місцевість, різні зміни ландшафту, назви об'єктів і посадок — це доста складно і не кожному дано. До того ж, пі**ри постійно полюють за пілотами, вони пріоритетні цілі. Щоб ви розуміли: якщо ми знаємо, що йде танк і працює пілот, ми будемо робити все, аби знищити ворожого пілота».

Для збереження життя пілотів і створення безпечних і комфортних умов праці, у батальйоні роблять усе; облаштовують бліндажі, намагаються забезпечити всі екіпажі засобами РЕБ.

Сьогодні підрозділи батальйону та бригади найбільше потребують людей. У пріоритеті профільні спеціалісти, які дозволять посилити спроможності підрозділів у сфері використання БпЛА, РЕБ-боротьби, інженерки.

«Ніхто не буде заганяти бійця одразу хтозна-куди. Для чого ви мені у групі розвідки, якщо ми йдемо на вихід, дорозвідку, а у вас нема підготовки? І якщо ви літун або медик — це просто нераціонально. Сьогодні на війні потрібні спеціалісти, потрібні FPV-шники, айтішники, медики, ті ж механіки. Про інженерку я взагалі мовчу, бо це інші питання.

Для прикладу: були у нас технічні проблеми з польотами — ми місяць билися, їздили по людях, нічого не працювало. А приїхав хлопчина, 21 рік, здається, і за кілька хвилин усе зробив. Це рівень, це показник», — говорить «Коба».

Також Роман заспокоює майбутніх добровольців / мобілізованих — зовсім не кожному військовому доведеться вступати у вогневий контакт із ворогом. Більшість працюватиме над забезпеченням тих, хто безпосередньо воює.

«У мене є гарний знайомий-лікар, він дуже розумна людина. Ще до війни говорив, що воїнів лише 3% від загальної кількості чоловічого населення. Якщо ви не воїн, це не значить, що ви не будете солдатом.

У мене в підрозділі були люди, які розказували, що вони тут випадково, що вони ТрОшники, що мають бути в Калуші, охороняти заводи, мости і так далі. Але коли почалися перші бої — це виявились відважні воїни. Жодна людина не знає межу своїх можливостей, поки не спробує.

Не хочете бути воїном — станьте солдатом. Допоможіть, бо для того, щоб забезпечити 10 воїнів, треба 30-40 логістів, кухарів, інженерів. Воно все дуже потрібно. Підрозділ — це механізм, який починає погано працювати, якщо немає якоїсь маленької детальки. Бо кожна людина — деталь у нашому військовому організмі. І деталі, які зношуються або ламаються, треба заміняти».

Чоловікам, які ще сумніваються, чи варто мобілізуватися, інструктор радить прогулятися Гуляйполем, подивитися на околиці Мар'їнки, Селидова (місця, де воював «Коба»). Аби побачити на власні очі, що станеться з вашим рідним містом, якщо до нього наблизиться «русскій мір».

«Люди мають усвідомити, що то не просто високопарні слова. Це зло. Зло, з яким не те, що боротися, його треба просто знищувати. А ізолювати себе ви не можете. Це як намагатися ізолювати себе від інфекції. Ви її або лікуєте-знищуєте, або хворієте і помираєте».