Іван Вовчук став один із перших українців, які свідчили про Голодомор у Конгресі США Книжку «Національний трибун. Життя та ідеї Івана Вовчука» написав Олег Проценко, а видало київське видавництво «Фронезис». Презентація відбулась 10 червня у Києві, повідомили "Вікнам" організатори презентації.
«Уся біографія Вовчука розвінчує антиукраїнські імперські міфи Москви», — наголосив Олег Проценко.
По-перше, Вовчук був родом зі Сходу України, працював у Нікополі, розбудував там оунівське підпілля, а пізніше досяг визначного місця у структурі ОУН — був віцепрезидентом Української Головної визвольної ради та став заступником лідера організації Степана Бандери. Також він отримав найвищу нагороду держави Ізраїль — став «Праведником народів світу» за порятунок єврейської родини в Нікополі у 1943 році.
«Це просто осиковий кілок у всю російську пропаганду про «страшних антисемітів» українських націоналістів», — зазначив Проценко.
Одним із найцікавіших епізодів книжки є історія про справу КДБ під кодовою назвою «Клубок». Радянська окупаційна влада проголосила оунівця Вовчука зрадником «Радянської Батьківщини», після чого спецслужби розгорнули цілу низку заходів щодо встановлення родинних, дружніх та організаційних зв’язків Вовчука. Це величезна справа, яка велась декілька років. Уперше вона описана саме в цій книзі.
«Я дуже вдячний Олегові, що він взявся за цю тему, опираючись на ті чекістські матеріали й на ті матеріали, які потім опинилися на Заході. Тому що він врешті-решт розбиває цю місію, яку поставили перед собою чекісти — що, крім них, про Івана Вовчука ніхто особливо не мав знати. Зараз Іван Вовчук поступово повертається до нас. Олегові Проценку вдалося досить просто все це пояснити, описати ширший контекст», — сказав під час презентації народний депутат, дослідник історії визвольного руху Володимир В’ятрович, завдяки якому свого часу вдалось відкрити доступ до архівів радянських спецслужб.
Досліджуючи біографію Вовчука, автору також вдалось з’ясувати, що цей представник ОУН став один із перших українців, які свідчили про Голодомор у Конгресі США. У своїй публіцистиці він використовував термін «голодова облога».
«Вовчук «бив у набат» про Голодомор. Свідок був і бачив. Для дослідників Голодомору так само треба звернути увагу, що в діаспорі Вовчук порушував це питання», — наголосив історик Микола Посівнич.
Письменник, художник та офіцер ЗСУ Анатолій Дністровий вважає, що книжка «Національний трибун. Життя та ідеї Івана Вовчука» є хорошою базою і для письменників, які пишуть художні твори, і для індустрії кіно.
«Книжка в цьому сенсі унікальна. Я взагалі біографії дуже люблю як нон-фікшн. В Україні, наприклад, їх дуже мало. Вони просто на вагу золота. Я закликаю усіх дослідників більш активно ставитися до біографістики, тому що без цього ми далі не підемо», — сказав Дністровий.
Автор Олег Проценко розповів на презентації цілу низку цікавих фактів про постать Вовчука. Наприклад, вдалось з’ясувати, що він мав дуже багато псевдонімів: справжнє його ім’я було Федір Вовк, але щоб заплутати радянські спецслужби, він змінив своє ім’я та Іван Вовчук. Користувався псевдо Голубенко, Козирьок, Берест.
За освітою був агрономом. Уже під час вимушеної еміграції придбав хату в американському Піттсбурзі, а біля неї город, де любив поратись. Ще живучи у Нікополі, на тиждень виїхав із родиною у відкритий степ, щоб у 40-их роках уникнути евакуації на територію Росії. Ризикував власним життям, коли свідомо врятував від німців єврейку Сару Бакст та її дітей. За деякий час гестапо все ж запроторило Вовка (Вовчука) до в’язниці через те, що той — як керівник земельної управи — проводив «махінації» із зерном, щоб врятувати від голоду селян. Соратникам вдалось викупити свого лідера за «солодкий» хабар німцям — дві діжки меду.
З цікавого також: Іван Вовчук мав дуже високий зріст. Також був блискучим публіцистом, придумував цікаві слова — наприклад, «відмикитення СРСР» про часи Хрущова.
Одночасно із Києвом презентація книжки «Національний трибун. Життя та ідеї Івана Вовчука» відбулась у Вашингтоні. Там її організував фонд Vovk Foundation, заснований трьома онуками Івана Вовчука — Юрієм, Зеновієм та Борисом Вовчуками. Посолка України у США Оксана Маркарова, яка взяла участь у презентації, наголосила: це важлива історична книга для посилення українського голосу та протидії російській пропаганді.
