Пані Людмила працювала товарознавцем у рідному місті. Каже, що ця робота була для душі — дозволяла не сидіти на місці, знайомитись з цікавими людьми та постійно рухатись вперед, інформують "Вікна" з посиланням на "Карітас Івано-Франківськ".
Жінка шанобливо ставиться до сімейних цінностей, вважаючи, що вони є основою щасливого та гармонійного життя. З чоловіком вони прожили душа в душу. Коли він помер, жінці було дуже важко пережити це, але теплі спогади про нього не покидають її по цей день.
Пані Людмила зізнається, що найщасливіший момент у її житті — народження доньки. Зараз її кровинці 52 роки, вона працює медиком у Покровську. Людмила дуже пишається донькою та радіє, що крізь роки вдалось зберегти довірливі стосунки.
До прихистку Людмила Кандалова потрапила після інсульту. На фоні пережитого стресу з’явились тривожні стани, відчуття неспокою та страху за рідних. Тож з нею тут працювала психологиня, а соціальна працівниця допомагала жінці відновити моторику руки, яка постраждала внаслідок інсульту.
Нещодавно дочка забрала жінку до себе додому, адже важко знаходитись порізнь у такий важкий для всіх час.
"Я була тут, як у Бога під пазухою. Мені подобалось життя у прихистку. Працівники завжди уважні, допомагали у всьому, підтримували. Тут було безпечно та затишно", — пригадує Людмила Кандалова.
Нагадаємо, прихисток для внутрішньо переміщених осіб старшого віку знаходиться у селищі Войнилів Калуського району Івано-Франківської області. У ньому проживає близько 40 людей "золотого віку", які приїхали з Херсонщини, Донеччини та Харківщини.