Вічна і світла пам’ять! Про це повідомили у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника, інформують "Вікна".
"Орест Дмитрович був не лише видатним науковцем та педагогом, але й талановитим співаком та відданим музично-громадським діячем, який залишив незабутній слід у серцях багатьох людей. Його талант та самовідданість надихали численні покоління. Вічна та світла пам’ять! Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, колегам, друзям та учням", — йдеться у повідомленні.
Сьогодні, 24 червня, о 18.00 відбудеться панахида в Будинку смутку (м. Івано-Франківськ, вул. Ребета). Чин похорону — у вівторок, 25 червня, о 09.00 у Будинку смутку. Поховають Ореста Шуляра у селі Павлівка.
Довідка.
Орест Шуляр народився 5 серпня 1944 року в селі Павлівка, Станіславської (тепер Івано-Франківської) області у родині службовця Дмитра Ільковича та домогосподарки Теклі Миколаївни. Любов до співу прийшла ще в ранньому дитинстві через участь у хоровому колективі та в драматичному гуртку.
Мати Ореста Дмитровича мала від природи чудовий голос і музикальний слух, була незмінним заспівувачем у самодіяльному колективі. Батько був талановитим майстром шевської справи, але надзвичайно любив співати, чудово читав вірші, володів виразним мистецьким і акторським талантом, брав активну участь у драматичному гуртку. Ці риси передалися у спадок синові.
Закінчивши у 1950 році семирічну школу, через важкі матеріальні умови (а був це важкий післявоєнний час) без батьківської допомоги (батько загинув від рук енкаведистів у 1946 році, перебуваючи у загоні «Різуна» під псевдо «Січовик») і не маючи змоги навчатись у музичному закладі, Орест Шуляр шістнадцятирічним юнаком вирушає на навчання до Брошнівського технічного училища. Під час навчання в цьому закладі не полишає співу, бере активну участь у вокальному гуртку училища як соліст хору та як окремий виконавець, захищаючи хорову самодіяльність цього закладу на обласному конкурсі (ІІ місце).
Після закінчення училища, у 1962 році, направляється на будови Івано-Франківщини, а через рік, у 1963 році, Орест Шуляр мобілізований на службу на Північний військово-морський флот, що базувався у місті Сєвєроморську Мурманської області. Однак і на службі любов до співу й музики не полишає його. Всі чотири з половиною роки перебування на службі Орест Шуляр виступає з концертними програмами у військових частинах, на підприємствах, захищає честь корабля на загальнофлотських конкурсах у м. Сєвєроморську (І місце), Москві (ІІ місце). Перебуваючи на військовій службі, юнак самотужки у 1964 році вступає на музичний факультет Московського заочного народного університету мистецтв (Свідоцтво за № 3412 від 04.06.1966 р.), який закінчує в 1966 році.
Після служби на флоті, деякий час працює на підприємствах Івано-Франківська й одночасно бере активу участь у культурному житті села Павлівки, співаючи в сільському чоловічому хорі та вокальному квартеті.
У 1971 році Орест Шуляр стає студентом музично-педагогічного факультету Івано-Франківського педагогічного інституту, де удосконалює свою гру на баяні. Під час навчання бере активну участь у громадському та концертному житті інституту, відстоює честь міста та області на Всесоюзних конкурсах художньої самодіяльності.
У 1976 році після закінчення Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В.Стефаника, Ореста Шуляра, як найкращого випускника, запрошують на педагогічну роботу у вузі на кафедру методики музичного виховання, співів і диригування музично-педагогічному факультеті на посаду викладача постановки голосу (тепер кафедра академічного та естрадного співу Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника).
Орест Дмитрович активно працює науковцем. Він є автором численних монографій і навчальних посібників.
З 1971 року, після закінчення інституту, працює на педагогічній роботі в Івано-Франківському педагогічному інституті ім. В. Стефаника. Молодий педагог, проявивши себе у чоловічому хорі «Явір», отримує запрошення співати у чоловічому вокальному квартеті «Леґінь».
У 1987 році був зарахований аспірантом при Київському науково-дослідному інституті педагогіки. Після закінчення аспірантури, у 1990 році, був направлений на роботу до Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника на посаду викладача музичного факультету.
У лютому 1992 року успішно захистив кандидатську дисертацію «Вдосконалення музично-естетичного виховання підлітків у групах продовженого дня (на матеріалі народно-пісенної творчості) при Київському науково-дослідному інституті педагогіки, отримавши вчений ступінь кандидата педагогічних наук, а у 1994 році рішенням Вищої атестаційної комісії України присвоєно вчене звання доцента.
У 2009 році призначений завідувачем кафедри співу (тепер кафедра академічного та естрадного співу) Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Нагороджений багатьма медалями та грамотами, в тому числі: Медаль «XX років перемоги у ВВВ 1941-1945 рр»; Почесний знак «Ветеран праці»; Почесна грамота Міністерства освіти України; Почесний знак голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації та голови Івано-Франківської обласної ради на честь 2000-ліття Різдва Христового, Медалями «Лауреата» Всесоюзного та Всеукраїнського конкурсів та фестивалів.
