7 березня 2022 року Михайло Слюсар сміливо став до боротьби проти російського окупанта. Фото: скрін із відео Слюсар Михайло Антонович позивний Діректор" — солдат 79-го батальйону 102 окремої бригади територіальної оборони.
У 1992 році пішов до першого класу місцевої початкової школи. Навчання продовжив у Войнилівській загальноосвітній школі. 2001 року вступив до професійно-технічного училища №34, здобув освіту водія та працював за фахом на комбікормовому заводі.
Був простим і чесним, готовим прийти на допомогу кожному, хто її потребував, умів розрадити. Найбільшим його страхом була втрата рідних і близьких, бо в молодому віці залишився без батька. Дуже любив сестер, племінників, тішився ними. Проживав із мамою і наймолодшою сестрою Терезою. Не цурався жодної роботи. Мав багато планів на життя, дуже хотів стати батьком. Захоплювався риболовлею, футболом. А ще любив рідне село: казав, що свій Бабин не проміняв би нізащо.
5 березня 2017 року підписав контракт на військову службу. Підготовку проходив у 169 навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого, більш відомому як "Десна". Служив у 110-й окремій механізованій бригаді імені Генерала хорунжого Марка Безручка. У липні того ж року був направлений у зону бойових дій — місто Попасна, що на Луганщині. Ніколи не вважав себе героєм, хоча багато чого пройшов.
7 березня 2022 року знову сміливо став до боротьби проти російського окупанта. Служив водієм розвідувального відділення розвідувального взводу. Мужньо виконував бойові завдання на території населених пунктів Ізюм Харківської області; Лиман, Піски, Кремінець Донецької області; Гуляйполе Запорізької області.
Побратим Сергій пригадує:
"Михайло був надзвичайно відданим у справі. Майстерно виконував свої функціональні обов'язки на посаді водія у будь-яких ситуаціях, навіть при явній можливості загинути. Він був стриманим, тихим, розбирався в людях. Востаннє ми з ним говорили віч-на-віч у листопаді 2022 року, коли наш підрозділ переводили в іншу структуру, а він вирішив перевестися у свій підрозділ. Він тоді сказав: "Ми вистоїмо, але ціна буде велика. В мене передчуття, що один із нас не повернеться". Про його смерть я дізнався від сестри. На душі тяжко. Планували побувати один в одного в гостях, проте не судилося".
2 серпня 2023 року серце захисника перестало битися у міській клінічній лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя.Староста Студінського старостинського округу Марія Стасюк ділиться спогадами:
"Михайло не лише мій односельчанин, він був і моїм другом. Саме роки його служби в зоні АТО та участь у повномасштабній війні свідчить про це. Я твердо знаю, що Михайло люто ненавидів ворога і захищав нас не з примусу. Він був майстерним водієм, добре знався на ремонті техніки. За це його поважали і відгукувалися позитивно. Він ділився зі мною своїми проблемами, прислухався до порад. Був відкритим, чесним, із загостреним почуттям справедливості".
Свій останній спочинок Герой знайшов 6 серпня 2023 року на кладовищі у рідному селі. Посмертно загиблому Захиснику присвоєно звання почесний громадянин Калуської міської територіальної громади.
Героєві Михайлу Слюсару відкрили меморіальну дошку в його рідному селі Середній Бабин.
