"Він ніс у собі так багато добра й любові, що вистачало на всіх": спогади про полеглого Максима Хомича

"Для мене Максим — це людина «енергія». Він наче вай фай, роздавав усім частину себе, але разом з тим, у нього енергії не відбавлялось, а лиш додавалось. Він мав чудову здібність — помічати в людях їх найкращі сторони і відкривати їх світу. Так було і зі мною. Бачились ми рідко, але були на звʼязку. А от коли вже зустрічались, то це був наш час, шалена енергія, яка збивала з ніг. Скільки ж ми сміялись, говорили, про все на світі, я слухала його історії з життя і просто роздуми з якимось дитячим захопленням. Ми навіть говорили, що коли разом, то як якісь дурники, сміємось з усього, ну от просто дивимось один на одного і либимось.

Памʼятаю, як я собі ще задумувала, щоб мій майбутній хлопець, мав схожі якості та цінності, як у Макса. Він давав мені якесь дивовижне відчуття віри в себе, ну наче я можу все, і я королева всього світу, так і казав : «ти цариця, принцеса, Лєнуська, ти тільки подивись на себе, у тебе є все, неси це, користуйся, проявляйся». Це звучало не просто як комплімент, він на 100% вірив в те, що говорив, і вселяв цю віру в мене, так відчувалось. Звісно, я шарілась, скажу чесно, інколи здавалось, що він перебільшує, і так не є, він просто мене любить, бо я ж його «любима сестричка», як він сам казав.

Родина для нього була предметом гордості, він пишався усіма нами, він любив нас, переживав, допомагав, наголошував : «ну як може бути інакше, ми ж однієї крові, рідна кров». Ну це треба було знати Максіка, його внутрішній світ, глибину знань і усвідомлень, жагу до життя і пізнання цього світу у всіх його проявах. Він ніс в собі так багато добра і любові, що їх вистачало на всіх і на все. Природа наділила його мудрістю, розумом, красою і харизмою, яку він вміло використовував, аби донести свій меседж.

Знаєте, я не гіперболізую, мені навіть здається, що цього навіть недостатньо, аби описати, якою людиною він був і є для мене. І це так нетипово, бути НИМ, в пострадянському суспільстві, де такий прояв емоцій та почуттів вважався за слабкість або навіть придуркуватість, просто чимось ненормальним. Якщо ти чоловік, ти повинен бути сильним, мужнім, стриманим, і далі можете додавати перелік мускуліних характеристик, які притаманні для чоловіка в рамках нашого суспільства. Він був поза рамками, це правда, бо проявляв свою чуйність, чутливість,любов, він виражав, показував людям їх цінність, для нього і для самих себе, з дитячою наївністю, підключаючи уяву і добираючи якісь фантастичні порівняння. Я зараз розумію, що все, що було у ньому, він бачив у інших. Думаю, що не завжди люди це приймають за чесноти, радше за слабкість і пустослівʼя. Але це їхня слабкість, і ментальна бідність — не вміти і не хотіти побачити та щиро прийняти.

Він обрав шлях воїна, і він слідував йому. Я поважаю і пишаюся таким вибором, як би гірко мені не було.

Вражаюсь силі і стійкості мого дорогого брата Максима, його внутрішнім опорам, вірності і відданості собі, сімʼї, родині та нашій Україні. Під важким тиском суспільства і усіх його дурних правил і забобонів, він не прогнувся, а мав мужність втримати впродовж усього життя цінності, які закладалися в нього поколіннями, які він зберіг і примножив на благо наступних поколінь.

Ти писав мені, що ти безсмертний, я не знаю чи це так, але я точно відчуваю, що ти десь поряд. Я вірю, що наші душі колись зустрінуться, бо жити з думкою, що я тебе ніколи більше не побачу, надто нестерпно. Тобі подобалося, як я казала на тебе Бро. Мій любий Бро, я вірю що ти відчував мою любов, я дякую всесвіту, що ти був у мене, а я у тебе, це був величезний дар.

Дуже хотілося, щоб все склалося так, як ми мріяли, дорослішати разом, як наші батьки, приїздити один до одного в гості, сміятися, радіти і ділилися усім на світі. Може так буде, але вже не в цьому житті.

Ще колись побачимось, Бро, люблю навіки, твоя любима сестра.