Таборуватимуть у Голині 190 парафіян віком від восьми до п’ятнадцяти років три дні. Фото: Іван Мазурик Як зазначив у коментарі "Вікнам" декан о. Анатолій Козак, таборуватимуть 190 парафіян віком від восьми до п’ятнадцяти років три дні — з другого по четверте липня.
«Допомагатиме нам з отцем Миколою команда аніматорів. Більшість з них впродовж року вчилися в Івано-Франківську і здобули такий фах — мають відповідні сертифікати. Тепер поділяться знаннями з усіма присутніми. Кожен ранок ми розпочинатимемо із молитви, буде катехизація, цікаві ігри, квести, вікторини, нові банси танцюватимемо. Проводитимемо активно час один з одним і найважливіше в молитві з Богом», — зазначив священник.
На закінчення табору (4 липня) припадає свято Пресвятої Євхаристії. Крім Служби Божої, діти з квітами зранку разом зі священниками та парафіянами будуть обходити церкву та молитись суплікацію (від лат. "прохання, благання" — використовується у покутних та прохальних молебнях. — Ред.), щоб прославити й поклонитися святим тайнам.
Як зазвичай у таборі буде сніданок: капучино, какао з пончиком чи круасаном. Обідатимуть у місцевому ресторані. Останнього дня, як і минулих років, на величезній пательні біля храму смажитимуть картоплю з м’ясом.
«Табір проводимо у час війни, тому акцентуватимемо на тому, що ми можемо таборувати завдяки нашим героям, що нас захищають. Славу і честь віддаватимемо їм та молитимемося за тих, хто поклав життя за нас. Ми щодня, на кожній Службі Божій молимось за тих хто воює і пропав безвісти, а щосуботи — на Заупокійній за тих, хто загинув. Хочемо, щоб люди пам’ятали: ми тут відносно у мирній ситуації через те, що вони там борються за нашу свободу».
Священник розповідає, що багато є охочих таборувати з інших парафій, а також маленьких діток.
«З останніми важко давати раду, бо тут команди, дорослі ігри й потрібно швидко та кмітливо грати. А маленькі не завжди можуть змагатись на рівні. Але якщо хтось прийде з батьками під їх відповідальність, тоді можуть бути з усіма. Як показує досвід, табір дуже позитивно позначається на дітях, зокрема їхній поведінці. Вони дуже щасливі, не хочуть йти додому, а останнього дня — взагалі сльози на очах».
