Назар мріє коментувати матчі Ліги Чемпіонів на завершальній стадії та чемпіонатів світу і Європи У свої двадцять два пробував все. Кар’єрний шлях сільського хлопця — від студента телевізійної журналістики до журналіста-динамівця розповів «Вікнам».
22-річний Назар Шмігіль живе, вчиться на магістратурі та працює в Києві. Цього тижня у хлопця вимушена відпустка, адже ФК «Динамо» поїхав на підготовчі збори в Австрію. Ділиться, що хотів стати коментатором, але це без спортивної журналістики у нас час неможливо. Треба пройти довгий шлях. Після одинадцятого класу поступив у Київський національний університет культури та мистецтв і на другому курсі пішов працювати.
«2020 рік — час карантину, я — другокурсник. Навчання дистанційне, приїхав в село і почав шукати роботу. Вперше спробував себе у журналістиці на телерадіокомпанії «РАІ». Потім шукали на «плюси» (студія 1+1. — Авт.) журналіста. Я в той же день беру квиток і їду на співбесіду. Виконую тестове завдання (готував питання на інтерв’ю для тодішнього головного тренера «Дніпра-1», хорвата Ігоря Йовічевіча. Два тижні стажуюсь — і мені пропонують залишитись на «Профутбол. Діджитал».
Саме підготовку до цього інтерв’ю хлопець вважає своїм бойовим хрещенням у спортивній журналістиці, хоча матеріал робив його колега. До того моменту, як почав працювати, думав, що про футбол знає все, але виявилося навпаки.
«Я вболівав за «Дніпро», «Динамо», знав деяких футболістів та футбольні правила, але цього виявилося недостатньо. Треба розбиратись у всьому українському футболі, і, як показав досвід, — не тільки українському. Знати всіх гравців, чим вони живуть, цікавляться, про їхні сім’ї. Я мав практику на загальних спортивних редакціях (писав про хокей та брав інтерв’ю у боксера Дениса Берінчика), але це не те, чого прагнув».
Першого лютого 2022 року Назарій Шмігіль почав офіційно працювати у «Профутбол Діджитал», а 24 — почалось повномасштабне вторгнення. І знову всі роз’їхались по домівках. Нові випробування, а з ними й досвід — інтерв’ю у Франківську з тодішнім тренером одеського «Чорноморця» Романом Григорчуком родом з Коломиї, який на початку війни також був на маленькій батьківщині.
«Футбол на паузі, незнання його (як і свого) майбутнього, тому «крутили» всі теми на місці. У березні я поїхав у Львів, де відбувався турнір на підтримку ЗСУ. Було багато футболістів, як відомих, так і любителів. До мене приїжджав оператор, але я вперше сам робив все на відстані. Це загартувало. 23, 25 серпня 2022 року розпочався новий сезон Чемпіонату України. Всі домашні ігри «Дніпра-1» в Ужгороді, «Зорі» та «Динамо» в Києві ми транслювали, брали коментарі, були за воротами та робили матеріали для телевболівальників».
Співрозмовник пояснює, що його з оператором робота — зняти матеріал на сюжет чи передачу.
На «Профутболі» Назар пропрацював рік. За цей час їздив на Херсонщину, де знімав ультрас ФК «Прикарпаття», які з 2014 року (деякі тоді ще неповнолітні хлопці. — Авт.) боронять нашу землю. Вони пройшли АТО, оборону Києва, Херсонщину, Донеччину (Лиманський напрямок). Зараз — на Запорізькому напрямку в підрозділі «Карпатська Січ». Це інтерв’ю набрало понад 200 тисяч переглядів.
Після закінчення сезону Назар Шмігіль перейшов на «Футбол Хаб». Працював на сайті, трохи на студії, займався аналітикою, коментуванням.
«У листопаді 2023 — знову зміна роботи — сайт «New Voice», де був єдиним журналістом, що брав ексклюзиви. До прикладу, з ексдружиною зрадника Анатолія Тимощука. Цей матеріал мав також сотні тисяч переглядів та репостів, багато хто розбирав його на цитати. (Анатолій Тимощук – колишній гравець «Шахтаря», асистент головного тренера російського ФК «Зеніт». Давно живе на території росії та не сплачує аліменти своїм дітям. — Авт.). Це інтерв’ю вдалося не одразу: спочатку була відмова дружини, витримана мною пауза, але всі бачать тільки результат, нікого не цікавить пройдений до нього шлях. Це стосується і грошей».
Щодо зарплати, то журналіст каже: в столиці заробляють не суттєво більше від Франківська. У середньому — 15-18 тисяч гривень за основну роботу спортивного журналіста, в окремих випадках доходить до 20. Але слід розуміти, що левова частина йде на оплату оренди житла, тому, щоб вижити в столиці, потрібно шукати додатковий заробіток.
«У січні цього року запропонували попрацювати позаштатним коментатором на «Megogo». Спочатку були досить дивні коментування і свою подачу не зразу сприймав. Нині буває, що до десяти матчів на місяць коментую».
Щодо роботи у футбольному клубі «Динамо», то Назар подав резюме на відкриту вакансію СММ-ника. А виявилося, що їм і журналіст потрібен. Почав працювати того ж дня, як прийшов на співбесіду.
«Журналіст «Динамо» — це про все: робота в кадрі, поза ним, все, що на ютубі виходить, — дотичне до мене. Не може жодне відео, огляд, сюжет, коментар вийти без мене — треба все перевіряти перед публікацією. Я — тележурналіст «динамівців». Основна робота — це виїзні та домашні матчі з командою в межах України. Окрім того, потрібно цікаве щось шукати, коментарі до, після і в перервах матчів брати, пресконференції, емоції глядачів, зіркових гостей, тренування на базі, благодійні події».
За словами Назарія, всі ключові українські футболісти тепер або в «Динамо», або в «Шахтарі». Часто бачиться з Олександром Шовковським — легендою українського футболу, головним тренером «Динамо». Андрій Ярмоленко інколи першим підходить вітатись. Голинянин рідко фотографується зі спортивними знаменитостями — не любить цього. Навіть не з усіма «динамівцями» має фото, хоч така можливість випадає щодня. Загалом його знають всі пресаташе футбольних клубів та чимало футболістів.
Поставленому голосу співрозмовник завдячує університетській викладачці Київського національного університету культури і мистецтв Тетяні Нечаєнко. Саме вона вчила студентів, як правильно дихати, робити паузи, акценти тощо. А перший керівник Володимир Звєров досі допомагає з контактами.
«Починав коментувати другу лігу України, матч «Прикарпаття» у першій лізі, окремі з чемпіонату України, дитячо-юнацька футбольну лігу. До п’ятдесяти прокоментованих матчів на його рахунку тільки на «Megogo». Крім того, перша, друга ліга. Збірну України коментував на фан-зоні, благодійні події. Чемпіонати: іспанський, турецький, португальський, італійський, французький, Ліга Європи, Кубок Америки. Інколи у спортивних матеріалах були кадри й з голинського футболу, які знімав самостійно.
Назар Шмігіль переконує, що цікавиться розвитком своєї сільської команди, адже там багато талантів. (Андрій Бобинець з Голиня — теперішній воротар ФК «Прикарпаття»). І зовсім не соромиться свого коріння.
«Самовдосконалюватись треба завжди, а також повинне бути присутнє шалене бажання, попри невдачі та розчарування. У «Профутболі» на стіні висів аркуш А4 словосполучень, яких не можна вживати в прямому ефірі. Наприклад, гра на зустрічних курсах, гольова феєрія. Забити гол — неправильно: має бути забити м’яч. Освіта, звісно, важлива, але не обов’язково має бути профільна. Віктор Вацко — відомий журналіст-коментатор, голос якого випадково почули в київській студії. Потрібно саморозвиватись, читати новини, заглиблюватись в них, підписатися на усіх футболістів та моніторити їхнє життя. На ютубі можна все говорити, головне — не вживати нецензурну лексику. Також потрібно бути нейтральним. І завжди не забувати про правило трьох джерел. Якщо в кадрі щось збираєшся озвучити — перевір інформацію, бо, як розберуть на цитати й потім це виявиться фейком, можуть бути неприємності».
На День матері Назар вирішив поекспериментувати. Це була гра чемпіонату Португалії: «Бенфіка» — «Арока» — 5:0. На початку матчу прочитав вірш і привітав всіх матерів, в тому числі свою маму, в прямому ефірі на всю країну.
Коли є завдання конкретного матчу, то підготовка може зайняти й цілий день, якщо команда потрапляє в поле зору вперше. Спочатку виписує всіх гравців, дивиться попередні матчі, зауважує правильні наголоси іноземних імен та прізвищ. І це тільки база.
Зараз Назар Шмігіль коментує Кубок Америки й через різницю в часі доводиться працювати вночі.
«Останній матч був минулого тижня. О 22:00 приїхав на студію, готувався до третьої ранку, потім — перевірка звуку, гарнітури. О 3:45 починається вихід на поле, гімни. Матч до шостої, бо була нічия і ще забивали пенальті — додому під восьму ранку повернувся».
Загалом робота на «Megogo», крім основної, може тривати до восьмої-десятої вечора. З невдач називає неправильні наголоси, заміна прізвищ гравців, «заплітання» язика, але без матюків. Проте каже, що через це всі проходять.
«Хочу розвиватись у коментуванні — не коментував Лігу Чемпіонів на завершальній стадії чи Чемпіонат світу, Європи. Поза робочим часу граю в любительський футбол. Завершую навчатись на магістратурі Національного авіаційного університету — журналістика. З дівчиною, коли є час, фільми дивлюся, гуляю, на річку ходжу. Зараз читаю, як заснували американську кавову мережу «Старбакс» (остання — «Бізнес під ключ». Батьки дивуються кожному успіху: вчора — там, а сьогодні — тут. Тато каже, що це його школа».
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
