Андрій Тимків працює над написанням книги «Сто туристичних локацій Калущини» Хтось надає більшу перевагу фотографіям, хтось — мандрам, а співрозмовник «Вікон» старається все об’єднати.
Андрій Тимків лазити по довколишніх місцевостях та фотографувати побачене любив і в школі, тому й вибрав спеціальність «Туризм». У 2020 році після закінчення навчання у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника була можливість залишитись на роботу в обласному центрі, правда, зарплати не вистачило ні на оренду житла, ні на проживання, тому повернувся додому. На велосипеді й скутері взявся досліджувати села, містечка, туристичні та гірські локації неподалік Рівні. Паралельно викладав мандрівки у своєму Фейсбуці. Відкрив для себе печери у Войнилові та Томашівцях.
«Вперше запостив інформацію про річку Лімницю, що протікає у рідному селі. Її передрукували місцеві сайти. І я зрозумів, що людям це цікаво. У своїй волонтерській роботі розповідаю людям, що їх оточує: каміння під ногами, будівлі, які занепали насправді, але все має історичну цінність. Дуже багато розповідав в соцмережах про наш тодішній Рожнятівський район, зокрема, Ціневу, Рожнятів, Ілемню, Осмолоду. У Калуському районі відкрив для інших та для себе селище Войнилів. Там знаходяться найбільші печери в районі: одна довжиною вісімнадцять метрів, у самому селищі; інша — двадцятиметрова — в Томашівцях. Вона взагалі була колись двокілометровою, але обсипалась».
Також відкриттям для краєзнавця стало озеро Росохан на хребті Аршиця. Ця водойма, за словами дослідника, має кілька легенд. За однією з них, озеро утворилося від падіння метеорита. Проте Андрій мало йме віри.
«Я думаю, у нього карстове походження, внаслідок утворення провалля. І поступово там «набралася» вода із дощу та снігу. Воно дуже холодне. Дехто його вважає мертвим, бо там є спеціальні бактерії, що не дають розвиватися іншим організмам. Волонтери пробували туди заселити рибу, але не прижилася. Глибина — до трьох метрів, ширина — тридцять. Взимку, як на мене, воно красивіше, особливо коли замерзає (при 15 градусах морозу). Правда, для туристів, особливо з ночівлею, воно не облаштоване. Та й дорога туди далека — десь 8 кілометрів ще з Осмолоди. Якщо є машина висока, то шість можна проїхати, а два — все ж доведеться пройти. (Нещодавно калуський краєзнавець Василь Фіцак спільно з туристичним товариством «Карпатські стежки» встановив тут інформаційні таблички. — Авт.)».
Андрій Тимків разом із чотирма друзями-однодумцями досліджує все довкола, навіть створив мапу «Невідома Калущина». Вона стала так званим букінгом місцевості, адже об’єднала природні, архітектурні та соціальні об’єкти, релігійні споруди, парки, зони відпочинку, заклади харчування. Також дослідник описав близько 50 унікальних церков, з яких для нього цінною є церква у селі Голинь Калуської громади.
«На сайті та мапі розміщено інформацію про 400 об’єктів, і вони всі практично були недосліджені. Виняток — міста: Калуш, Долина, Болехів. Близько 50 церков, яким понад сто років, описав. Для мене є цінною Голинська — Парафії Пресвятої Богородиці, яку громада старається зберегти. Тут дуже цікаві розписи всередині, старовинні ікони. Свого часу споруда пережила першу і другу світові війни (зараз застала і російсько-українську. — Авт.), якийсь час була зачинена».
Андрій Тимків зауважує в Калуському районі 20 озер, найвідоміші з яких — Росохан і калуське Сенівське солене озеро. Водоспадів — 30, скель — 40. А от парків практично немає та й архітектури мало збереглося. Загалом 26-річний хлопець має на меті пропагувати бойківську культуру, звичаї, традиції, одяг, діалекти.
«У нас були поширені співанки з історією краю, партизанів, воєн. Весільні традиції — це притаманний бойкам одяг та латкання».
Тим часом рожнятівські дороги з кожним роком стають все гіршими й дістатися до якогось цікавого місця — це справжнє випробовування і для туриста, і для його залізного коня. А місцева влада не зацікавлена вкладати гроші та сили у розвиток свого краю. За словами Андрія Тимківа, навпаки, — на Рожнятівщині ще й палиці в колеса ставлять. Трохи інша ситуація — в Калуській та Долинській громадах.
«Калуш зараз має випустити оновлені буклети з інформацією про місто, встановити QR-таблиці, брошури випустити. А Долина починає робити екскурсії по місту. Гранти важко виграти — для цього потрібно мати команду, щоб написати сам проєкт. Поки що все на творчому ентузіазмі, бо сфера культури фінансується мало. На пальне з хлопцями скидаємося, коли вкотре на вихідних їдемо відпочивати та досліджувати нову місцевість. У мене економний автомобіль — мотор 1,6, тому десь тисячу гривень на місяць витрачаю, щоб його заправити».
У будні дослідник краю працює на роботі, зовсім непов’язаній з туризмом чи його розвитком. Минулого року почав ще й додатково в франківському офісі туризму — працює над проєктом «Бойківські Карпати». Склав сім репортажів, записав кілька відео, познайомився з новими людьми. А за практично чотири роки своєї діяльності побачив переформатування попиту. Відпочивальники перейшли більше на Перегінський напрямок — Рожнятівщина, Осмолода. Внесли свою лепту у популяризацію краю і блогери, які побували тут і поширювали відео.
«Хочеться, щоб сюди почало їхати більше туристів, щоб розвантажити Буковель. У нас також є що показати. Рожнятівський край — гарна природа, гори, водоспади. Калущина та Долинщина — соляні джерела та архітектура. У Вигоді родзинкою є карпатський трамвайчик. До речі, в Брошнів-Осаді також колись була вузькоколійка, частина якої залишилась і досі. Вже були розмови й про кошти на її відновлення, але все з часом затихло. Ми з моїми однодумцями плануємо на горі Яйко-Ілемське встановити селфі-дзеркало, маємо спонсора, який нам його дасть безплатно. Щодо туристів у 2024 році в наших місцевостях, то за останні місяці їх суттєво поменшало, особливо чоловіків. Минулого року на страусову ферму «Саванна» в Ловаги багато людей приїжджало, а цієї суботи їх практично не зустрів. Також влітку хотіли організувати табір «Пласту», але діти повиїжджали — навіть група не назбирується…».
Андрій Тимків працює над написанням книги «Сто туристичних локацій Калущини», проте на роботу впливають графіки знеструмлення. Відтак буде ще більше інформації про соляні, сірководневі, газові та нафтові джерела краю. А ще дослідник вірить у розвиток зеленого туризму на Рожнятівщині та Долинщині.
«Існує спеціальна програма кластерного туризму. Потрібно створити туристичний центр і навколо нього підключати готелі, садиби, ферми. Люди готові співпрацювати, але попри відремонтовані дороги має бути розуміння чиновників та депутатів. Я на пів дороги свого захоплення не залишу, адже є люди, що чекають від мене відкриття чогось нового і цікавого. А хіба це не показник правильного шляху?».
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
