У національному природному парку "Гуцульщина" працює лабораторія кінологічного моніторингу "Вони нищили все гуцульське"
Старожили переповідають, що гуцульську породу коней вирішили знищити представники радянської влади у 1940-х роках. Обманом їх забрали в людей та повезли на бійню. Таку історію Ірина Стефурак почула від одного з жителів села Річка, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Суспільне".
"Вони нищили все гуцульське і добралися до тварин. Дали указ всіх коней гуцульської породи звести на плац біля автостанції в Косові. Люди, не знаючи, що буде далі, вели. Потім коней у вантажівках відвезли в Коломию на бійню, на м'ясо. Тому порода була на межі зникнення. Ми з чоловіком збирали їх по крихтах. У Верховині, Краснику, по різних селах, окремих господарствах, де збереглися "гуцулики", — розповідає Ірина Стефурак.
Збереженням "гуцуликів" сім’я Стефураків почала займатися на початку незалежності України.
"У 90-х роках в Україні виникло питання збереження гуцульської породи коней, тому що ті племінні ферми, що були створені протягом колгоспно-радгоспної системи, під час реформи майже всі були зруйновані, поголів'я ліквідоване. Щось пішло у кращому випадку до людей, а інших коней дали на м'ясо", — говорить Юрій Стефурак.
Витривалі та універсальні
У літературі вперше згадують про "гуцуликів" у 1603 році, каже Юрій Стефурак. З його слів, ця порода коней вирізняється витривалістю та універсальністю. Нав'ючений гуцульський кінь гірськими стежками може пройти з вагою 100 кілограмів до 100 кілометрів у день. Він — невисокий, має гніде забарвлення, темну смугу на хребті та дрібні смужки на лопатці й передпліччі.
У національному природному парку "Гуцульщина" працює лабораторія кінологічного моніторингу. Там проводили наукові дослідження коней, з якими працюють Стефураки. Вивчали стійкість організму до хвороб, їхню витривалість у порівнянні з іншими породами. Відтак довели, що коні, яких придбала сім’я, є представниками гуцульської породи.
"Гуцули використовували коня від народження дитини, весілля, я вже не кажу за всі базари, ярмарки, полонинські господарства, і до проведення в останню путь", — розповідає Юрій Стефурак
"Біополе коня лікує"
Коні гуцульської породи мають спокійний характер і підходять для іпотерапії, продовжує Юрій Стефурак.
"Вони чуйно ставляться і до дітей, і до хворих. В іпотерапії є своя специфіка використання. Молоді коні не підходять, жеребці не підходять. Уже в процесі відбирається поголів'я, яке є саме з таким спокійним характером. І вік коня має бути не більше п’яти-шести років", — каже Юрій Стефурак.
Його дружина додає, що коні мають сильне біополе.
"Є така давня така приказка, що весь світ винесений на спині коня. Одночасно — це благородна тварина. Вона не буде пити брудну воду, ніколи нікого не вдарить, якщо її не зачеплять. Духовно відроджує. Біополе коня лікує. Він — не хижак, їсть травичку, він — миролюбна тварина, сильна і дуже вільна. І всю ту енергію, якщо з ним правильно поводитися, кінь віддає людині", — говорить Ірина Стефурак.
Кінний центр "Гуцулик"
У національному природному парку "Гуцульщина" розвивають кінний туризм та рекреацію. Розробляють маршрути, щоб можна було покататися верхи на конях та у бричці. Планують організовувати кінні рейди в гори.
Наразі у парку є десять коней гуцульської породи. Троє проживають на території постійно, решта влітку — на полонині. Зараз спільно з Франкфуртським зоологічним товариством реалізують проєкт зі створення кінного центру "Гуцулик", в якому є умови для відродження гуцульської породи коней, каже Юрій Стефурак.
"У межах цього проєкту зробили годівниці й брами. У складському приміщенні зробимо музей, де охочі зможуть ознайомитися з кінним інвентарем, реманентом. Будуть брички й інші специфічні транспортні засоби, які використовувалися у господарстві для підвезення каміння, дерев'яних колод. Нам уже передали катафалк, на якому перевозили покійників", — розповідає Юрій Стефурак.
Зараз, з його слів, працюють над створення навчальної кімнати для дітей, щоб прищеплювати їм любов до коней і навчати правильного поводження з ними.
